Старість у людини тоді світла, коли вона теплом та любов’ю рідних і близьких зігріта. Ця народна мудрість вже давно стала визначальною для сільської громади Озірної. Увагу та турботу своїх односельців постійно відчувають ті, хто віддав свої сили і здоров’я для її блага. Ось і цьогоріч у Міжнародний День людей похилого віку та День ветерана до осель 98-річної Єфросинії Капуловської та 89-річного Івана Шабатина з вітаннями та подарунками завітали поважні гості: сільський голова Озірної, голова первинної організації Товариства Червоного Хреста Дмитро Юхимчук, голова районної організації Товариства Червоного Хреста Володимир Слинько та медична сестра червонохресної організації Світлана Шевченко. Від імені голови районної ради Володимира Кучера вдячність за багаторічну сумлінну працю шанованим озірянам висловив і начальник організаційного відділу Роман Скляр.
Про це «Новій Добі» повідомили в обласній організації Товариства Червоного Хреста.
Єфросинія Микитівна – найстарша жителька села, за свій довгий вік звідала і нелегку ціну колгоспних трудоднів у тодішньому колгоспі імені Мічуріна, де пропрацювала майже півстоліття, і радість материнства, коли у парі із коханим чоловіком Степаном виховувала трьох донечок Лідію, Олену, Марію та сина Олексія. Пізнала і гіркоту втрати, як передчасно обірвалося життя Лідії, і гордість від того, що справу роду Капуловських гідно продовжують її нащадки – 7 внуків, 11 правнуків та 1 праправнук.
– Мама – то берегиня нашого сімейного вогнища, взірець добропорядності і працелюбності. Ми в усьому намагаємося наслідувати її, – зізналася донька Олена, у родині якої нині мешкає довгожителька.
Не милувала доля і Івана Федоровича. Після фронтових буднів і праці на Рівненщині разом із дружиною Вірою та дітьми Валерієм і Світланою приїздив до Озірної, де більше сорока років трудився ветеринаром місцевого колгоспу. Нині, коли відійшла у вічність Віра, ветеран, незважаючи на свій поважний вік, веде домашнє господарство і наводить лад у оселі самотужки. Щиро радіє успіхам дітей, 4 внуків і 2 правнуків.
– Золотий батько, турботливий чоловік, прекрасний спеціаліст, у душі якого і до сьогодні не погас вогник оптимізму та завзяття. Теплом душі та сердечною щирістю він щедро ділиться із ближніми. Такі люди – гордість нашого села! – вітаючи чоловіка зі святом, з повагою відзначив Дмитро Юхимчук.
А старенькі на такі проникливі відгуки шепотіли вдячне: «Дякую!» і втирали непрохані сльози хвилювання і радості водночас
