СУСПІЛЬСТВО


Новина із категорії: Суспільство, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Надія Кононенко із Золотоніщини відзначила 90-річчя

Дата: 10-10-2014, 11:58.

Надія Кононенко із Золотоніщини відзначила 90-річчя Днями в невеличку затишну оселю Надії Михайлівни Кононенко, яка проживає в селі Антипівка, з’їхалися і діти, й онуки. Жінка відзначає свій 90-річний ювілей. Оскільки все життя Надія Михайлівна працювала і будні, і в свята, то і сьогоднішній день не був виключенням – вся родина дружно працювала на городі. Господиня відчувала себе щасливою, бо зустріла свято в колі найрідніших людей. Раніше справлялась з домашньою роботою сама, проте «старість бере своє». Старенька дивилася на своїх рідних і думала, що не марно прожила на світі. Рідко кому щастить побачити своїх онуків, не те що праправнуків. А у неї – троє дітей, четверо онуків та четверо правнуків. Разом вся родина переживає негаразди, котрі трапляються в житті, разом відзначає свята, зокрема, щороку всі приїжджають привітати бабусю з днем народження. Немає сьогодні лише доньки Марії з Росії. Так склалася ситуація, що рідна кровинка живе тепер уже у ворожій для нас країні. І серце болить через те, що немає можливості її побачити.

Про це «Новій Добі» повідомили в Золотоніській РДА.

Син Олександр і донька Валентина охоче розповідають про свою маму. «Вона в нас скромна і працьовита. В неї велике добре серце. Дуже любить людей, а особливо дітей. Мама ніколи не нарікала на своє життя. Скільки пам’ятаємо, завжди була наполегливою й відповідальною. Понад усе любила свою роботу в школі-інтернаті».

Тяжка доля випала Надії Михайлівні. Народившись у заможній хліборобській сім’ї, вона і не думала, як тяжко їй буде жити. Після «розкуркулення», батька зіслали в Сиктивкар. Куди згодом до нього і поїхала мати з трьома дітьми, старшою з яких була Надія. Потім був Крим, де і застала війна. Надію зі старшим братом Іваном вивезли до Німеччини, де вони 3 роки працювали на заводі. До цього часу із болем згадує Надія Михайлівна ті страшні часи та страждання. Пам’ятає те відчуття голоду, а особливо, як хотілося хліба. Ні масла, ні цукру, лише хліба.

Після війни повернулась родина в своє рідне село. Надія вийшла заміж за чудового хлопця, який працював водієм (він один вправно їздив на «полуторці»). Народили та виховали трьох чудових дітей. Важкими були й повоєнні роки… Голод і розруха. Але все пережили та перетерпіли.

Уже минуло майже 30 років, як залишилась Надія Михайлівна вдовою. Але ніколи не впадала у відчай, з усім справлялася сама: і з дітьми, і на роботі, і по господарству. Ще знаходила час, щоб шити одяг чи вишивати. Працювала в колгоспі, у ланці, а потім в школі-інтернаті нянею. І скрізь її цінили і поважали за її працьовитість, старанність, людяність.

У День народження до ювілярки завітали гості: сільський голова Микола Торгонський, голова районної ради ветеранів війни та праці Тетяна Любаненко, начальник управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Валентина Скиба, голова первинної ветеранської організації Валентина Жиденко та представник місцевого товариства «Красногірське» та побажали міцного здоров’я, поваги та шани від рідних і близьких.

Надія Михайлівна за гостинним столом поділилася з усіма своїм секретом довголіття – це щоденна робота та дружна родина. А рідні кажуть, що секрет довгожительки – це її добре серце, яке за стільки років не навчилося тримати в собі зло і ненависть.

Завзята і працьовита замолоду, старенька переживає, що не змогла всю роботу переробити, хоч донедавна і на городі поралася і хату доглядала. Тільки тепер має час, щоб телевізор подивитися, особливо новини.

У старенької, незважаючи на поважний вік, гарна пам’ять. Вона залюбки розповідає онукам та правнукам про своє життя. А для гостей великим сюрпризом було, коли Надія Михайлівна прочитала напам’ять, з інтонацією «Песнь о Вещем Олеге» та з десяток гуморесок Павла Глазового.

Ще довго не відпускала ювілярка гостей, бо хотіла познайомити із своїм єдиним братом Григорієм, що повинен приїхати із Києва.

А ми вдивляємось у її світлі розумні очі, слухаємо її захоплюючі розповіді і розуміємо, що це не просто 90 років життя – це незвичайна жіноча доля.





Теги: черкаси, черкаська область, Золотоніський район, Антипівка, Надія Кононенко, 90-річчя


Черкаси наживо

У Галереї народного мистецтва відкрилася виставка-продаж «Світ ляльки». Свої витвори представили 28 майстрів народного та сучасного мистецтва – не
Руслан Зоря, Олексій Мельник, Олександр Радуцький та Анатолій Бондаренко розповіли, з чого складається їхнє родинне щастя. Про це «Нова Доба»
< >
Ще один − із Коханівки ...
Лев Хмельковський, RSS
Попелюшка з Малої Яблунівки ...
Лев Хмельковський, RSS
Поствалентинівське ...
Владислав Бедринець, RSS