12 жовтня 2014 року на 66-му році пішов з життя мешканець м. Ватутіне, депутат обласної ради трьох скликань Володимир Петрович Балаба.
Не стало людини, з іменем якої пов’язаний значний період розвитку виробництва вогнетривів на Черкащині і в Україні.
Народився Володимир Петрович 24 січня 1949 року у селищі Знам’янка Кіровоградської області.
Після навчання в Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту та закінчення Криворізького гірничорудного інституту, отримав спеціальність – гірничий інженер. Трудову діяльність розпочав у 1973 році на Новоселицькому заводі вогнетривких матеріалів помічником машиніста екскаватора, потім гірничим майстром та начальником зміни.
У тридцятисемирічному віці, враховуючи професіоналізм, ділові якості та керівні здібності, Володимира Петровича призначають директором Ватутінського комбінату вогнетривів – одного з найбільших в Україні серед підприємств з видобутку та переробки вторинних каолінів, яке він очолював з 1986 до 2008 року.
На цій посаді Володимир Петрович виявив себе чудовим організатором. Завдяки його зусиллям підприємство брало активну участь у розбудові міста і нині чимало житлових багатоповерхових будинків, зведених комбінатом, прикрашають Ватутіне. Для працівників підприємства постійно поліпшувалися виробничі, побутові умови та соціальний захист. Успіхи колективу працівники підприємства неодмінно пов’язували з творчим підходом до справи його керівника.
Одночасно з виробничою діяльністю Володимир Петрович Балаба брав активну участь у громадському житті, неодноразово обирався депутатом Звенигородської районної та Черкаської обласної ради, був багаторічним членом виконкому Ватутінської міської ради. У 2001 році йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ватутіне», проблемами мешканців якого він, хоч і тривалий час невиліковно хворів, опікувався до останнього дня свого життя.
Держава також оцінила його заслуги, – за значний внесок у розвиток галузі вогнетривів йому було присвоєно звання Заслуженого працівника промисловості України. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медаллю «За заслуги перед Звенигородщиною».
Володимир Петрович був людиною порядною, досвідченою, професіоналом своєї справи, для якого людяність, співчутливість та справедливість були законом його життя.
