Основним джерелом водопостачання міста є річка Дніпро. Саме тому ми повинні володіти інформацією про якість цієї води та турбуватися про її стан в майбутньому. Адже в сучасну епоху річка стала транспортувати відходи.
Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
Черкаський обласний центр з гідрометеорології контролює кількісні показники забруднюючих речовин у річці Дніпро в акваторії Черкас починаючи з 1960 року. В Гідрометслужбі є матеріали спостережень з 1989 по 2014 рр. Якість води оцінюється в порівнянні з рибогосподарськими показниками. Ці нормативи є більш жорсткими в порівнянні з санітарно-побутовими нормативами і дозволяють своєчасно реагувати на екологічні зміни в водоймах.

– Результати спостережень свідчать, що з року в рік вода в акваторії Черкас забруднена понад норму азотом нітритним, фенолами, хромом шестивалентним, міддю, цинком і марганцем, – розповідає начальник Черкаського обласного центру з гідрометеорології Віталій Постригань. – З липня по вересень 2014 року концентрації цих речовин перевищували встановлений норматив: по азоту нітритному до 2,2 раз, фенолам – до 5 раз; важких металах – до 10 раз, а мінімальні концентрації кисню були на межі мінімально-допустимих значень і становили 6,93 мг/дм3.

Концентрації забруднюючих речовин піддаються сезонним змінам. Найважливішим фактором, що визначає їхній режим, є температура. Але в більшій мірі їх кількість залежить від величини скиду їх в річку. Так, в 2012 році спостерігались випадки високого забруднення води Кременчуцького водосховища міддю. В створі відбору проб води 2 км вище міста концентрації міді перевищували гранично допустиму норму в 33 рази, а в створі 6 км нижче міста в 80 раз. В 2013 році спостерігались випадки високого забруднення води Кременчуцького водосховища в акваторії м. Черкаси міддю – 34,8 ГДК в створі 6 км нижче міста.
Якість питної води забезпечується її попереднім очищенням. Основним видом водоочищення є хлорування. Проте хлорування феноломістких вод при водоочищенні призводить до утворення хлорфенолів, які навіть при концентрації 1 мкг/дм3 надають воді неприємний запах. Хлорування води забрудненої синтетичними поверхнево-активними речовинами при вмісті 0,4-3 мг/дм3 підсилює неприємний запах води.

Забруднення надходять у Дніпро з побутових, сільськогосподарських чи промислових стоків. Їхнє розкладання відбувається під дією мікроорганізмів і супроводжується споживанням розчиненого у воді кисню. Якщо кисню у воді досить і кількість відходів невелика, то аеробні бактерії досить швидко перетворюють їх у порівняно нешкідливі залишки. У противному випадку діяльність аеробних бактерій придушується, вміст кисню різко падає, розвиваються процеси гниття. При вмісті кисню у воді нижче 5 мг на 1 літр, а в районах нересту – нижче 7 мг багато видів риб гинуть.

Живильні елементи, головним чином з’єднання азоту і фосфору, надходять у водойми з побутовими і сільськогосподарськими стічними водами. Збільшення вмісту нітритів і нітратів у поверхневих водах веде до бурхливого розвитку планктону і водорослів, поглинаючи весь кисень у воді.

До неорганічних і органічних речовин також належать сполуки важких металів, нафтопродукти, пестициди (отрутохімікати), синтетичні поверхнево-активні речовини (миючі засоби), феноли. Багато з них у водяному середовищі або взагалі не розкладаються, або розкладаються дуже повільно й здатні накопичуватися в харчових ланцюгах.

Джерелом теплового забруднення служать підігріті скидні води теплоелектростанцій і промисловості. Підвищення температури природних вод змінює природні умови для водяних організмів, знижує кількість розчиненого кисню, змінює швидкість обміну речовин. Багато мешканців рік чи водоймищ гинуть, розвиток інших подавлюється.

Поліпшення екологічного стану Дніпровського басейну, водні ресурси якого становлять близько 80% водних ресурсів України й забезпечують водою 32 млн її жителів та 2/3 господарського потенціалу України, посідає одне з провідних місць серед проблем економічного та соціального розвитку і природоохоронної політики країни, в т. ч. і Черкаської області.