«Моя донька нині в ролі другої дружини, як у серіалі про Роксолану»

– Моя донька живе в українському гаремі. Приїжджайте, розповім. Може, когось із дівчат це вбереже від помилки, яку зробила моя Оля, – схвильовано говорить мені по телефону 50-річна черкащанка Олена. При цьому вона ставить одну умову – не називати в публікації її прізвище. Тож ми домовляємося зустрітися з нею в її черкаській квартирі на вулиці Руставі.

«Наш «султан» добре влаштувався – має аж дві жінки»

– Не зважайте, що плачу, – Олена Миколаївна витирає червоні від сліз очі. Каже, вчора знову зайшла до доньки на квартиру й випадково зіткнулася з «так званим зятем Сергієм».
– Зазвичай, я знаю, коли він приїздить із Києва й стараюся не зустрічатися з ним. Бо так після того нервую, що аж тиск стрибає, – важко зітхає вона. – А вчора він був у Черкасах у відрядженні, звільнився раніше та прийшов до Олі.
Жінка зізнається, що така «дика» ситуація в сім’ї її доньки триває п’ять років поспіль.
– У мене від цього здають нерви, – у відчаї плаче Олена Миколаївна. І додає, мовляв, ніхто із знайомих навіть не знає, що її Оля – одна з двох жінок Сергія. Усі вірять у розповсюджену «казку», що його робота пов’язана з відрядженнями, тому вдома його важко застати.
Хоча насправді він десять років живе в Києві, одружений, має дружину та доньку. А в Черкасах завів ще одну сім’ю.
– Наш «султан» дуже добре влаштувався. Має дві жінки – такий собі гарем по-українськи. А те, що моя Оля через нього не має нормальної сім’ї, це його не обходить, – обурюється пані Олена.
Вона каже, що не раз говорила про це доньці. Мовляв, роки йдуть, і замість того, щоб влаштовувати своє особисте життя, вона витрачає його на одруженого чоловіка. Такі стосунки, переконана мати, не мають для її доньки абсолютно ніякої перспективи.
– Донька мене не слухає. Каже: «Люблю Сергія, і ніхто інший мені не потрібний», – Олена Миколаївна від безсилля тільки розводить руками.

«Оля так важко пережила його зраду, що я навіть боялася за неї»

– Господи, і треба ж було нам у ці Черкаси переїхати. Але чоловікові запропонували гарну роботу, тож відмовитися було нерозумно, – пояснює вона. І припускає, мовляв, аби залишилися в рідному Кіровограді, може б, тоді Оля не потрапила в одну школу з Сергієм і їхні долі не зійшлися.
– Вони почали зустрічатися ще в десятому класі. Узагалі хлопець він хороший, його мама класним керівником була в них, – пригадує минуле жінка.
Проти нового друга доньки, каже, вони з чоловіком тоді зовсім не заперечували. Адже Сергій був вихованим, добре вчився. Доньці таке товариство, думали, не завадить. Оля з Сергієм разом ходили не лише до школи, але й на підготовчі курси для вступу в університет.
– Сергій часто бував у нас вдома, і ми до нього добре ставилися, – пригадує Олена Миколаївна.
Вона каже, що вони з чоловіком навіть не здивувалися, коли їхня Оля вирішила разом з ним вступати до столичного університету. Але вийшло так, що Оля туди не пройшла, а Сергія, він був гарним математиком, прийняли.
– Оля залишилася в Черкасах, пішла працювати й лише наступного року вступила до Черкаського університету, – веде далі пані Олена. Каже, Сергій на перших двох курсах часто приїжджав у Черкаси. Вони з Олею проводили всі вихідні разом. А на другому курсі ситуація почала мінятися. Він усе частіше пояснював, що не може приїхати, казав, що знайшов роботу й працює у вільний час.
– Я вже тоді підозрювала, що тут щось не так. Бо й телефонувати він перестав, як це бувало раніше, по кілька разів на день, – зауважує жінка.
А ближче до літа, пояснює, все й з’ясувалося. Хтось із однокласників доніс Олі, що в Сергія в Києві є дівчина. Вони навчаються на одному факультеті й разом наймають квартиру.
Оля спочатку не повірила, пояснювала ті балачки плітками заздрісників. А потім не витримала й прямо запитала Сергія про ту дівчину. І він зізнався, що насправді так воно і є.
– Оля так важко пережила його зраду, що я навіть боялася за неї, – пригадує минуле пані Олена.
Вона говорить, що після такого удару долі донька дуже змінилася, стала мовчазною. Поверталася додому після занять в університеті й практично ні з ким не розмовляла. Трохи не весь час лежала на ліжку відвернутою до стіни – такою сильною була її депресія. Часто плакала. Ще більшим ударом стало для неї те, коли вона дізналася, що Сергій одружується.

«Мамо, сама розберуся. У старих дівках не посивію»

– Після того, як Сергій одружився, вони з Олею кілька років не бачилися, і мені навіть здавалося, що донька викреслила його зі свого серця. Адже після університету вона працювала в одній фірмі, й там у неї з’явилося чимало друзів, – веде далі Олена Миколаївна.
Вона мріяла, аби донька забула Сергія і швидше влаштувала своє особисте життя. Але нічого кардинально не мінялося. І достукатися до доньчиної душі їм з батьком було неможливо, вона не йшла ні на які розмови на цю болючу тему.
«Мамо, я сама розберуся. У старих дівках не посивію, не турбуйся», – сердито відмахувалася на всі материні запитання.
А п’ять років тому пішла на зустріч однокласників у свою школу. Там і побачилася з Сергієм.
– Я помітила, як вона змінилася. Повеселішала, а згодом повідомила, що йде на побачення з молодим чоловіком, який їй дуже подобається, – каже пані Олена. Зізнається, після таких слів у неї аж від душі відлягло.
Але приблизно через півроку донька заявила, що вирішила перебратися жити в бабусину квартиру, котра стояла порожньою. Мовляв, ви давно мріяли, аби я мала особисте життя, то ось воно й починається. При цьому знайомити з новим другом, наголошує Олена Миколаївна, донька не обіцяла.
– Мене такий таємничий товариш дуже непокоїв. І якось я його побачила, – пригадує жінка. Каже, прийшла того дня до Олі, а двері їй відкрив Сергій. Скандал був такий, що, певно, й сусіди чули.
«Мамо, я кохаю його!» – на всі закиди відповідала тоді Оля. А згодом повідомила, що вагітна. Нині її з Сергієм сину вже три роки. Малий дуже схожий на батька.
– Ми з чоловіком обожнюємо нашого Славчика. Але я не можу змиритися, що наша донька тепер у ролі другої дружини, як у серіалі про «Роксолану», – знову плаче Олена Миколаївна.
Жінка зізнається, що не раз вмовляла зятя дати спокій їхній Олі. Адже в нього сім’я в Києві.
– Та він стверджує одне й те ж, мовляв, Олю любив і люблю. А одружився по дурості. А тепер не можу залишити дружину, бо дитину шкода, – пригадує ту розмову пані Олена.
Каже, навіть думала знайти можливість зустрітися з дружиною Сергія в Києві і все їй розповісти. Але потім відмовилася від свого задуму. Побоялася, що Оля їй ніколи цього не пробачить.

Світлана ЛЕЖНЬОВА, психолог:

– Що в такій ситуації скажеш? Звісно, матері неприємно, що в її доньки все так склалося. Адже вона малювала зовсім іншу картинку її майбутнього — щоб вдало вийшла заміж, щоб був чоловік та діти. Але, на жаль, не в усіх так складається. Тому вона й дає тепер своїй доньці поради, вчить її. І робить це, звісно, з кращих спонукань. Але виходить так, що мати нервує, донька також переживає після розмов з нею, й усе це передається маленькому онукові. Я б порадила Олені прийняти ситуацію такою, якою вона є. Оскільки донька вирішила, що цей чоловік її влаштовує, то це її рішення, її життя. Якщо вона щаслива з ним, дитина також не страждає, то її матері, котра виконала свій материнський обов’язок, треба зберігати хороші стосунки в родині. Тож краще не втручатися, а займатися онуком. Бо для розвитку дитини важливо, що його люблять мама й татко, бабуся та дідусь.

Оксана МАРКІВ, фахівець з питань планування сім’ї:

– Є такий анекдот: мати каже своїй доньці, яка виходить заміж: «Не розповідай мені про свої сварки з чоловіком. Бо ти його вибачиш, а я — ніколи». Найімовірніше корінь проблеми захований ще в тих часах, коли Сергій зрадив Олі. Жодна мати не витримає, якщо її дитині зробили боляче. Оля про це вже забула, а мати пам’ятає і не може пробачити зятю. Вона не сприймає його в цій ролі. Навіть якщо Сергій завтра покине свою першу родину, стосунки з тещею від цього не покращаться. Бо вона вважає, що її доньці потрібний інший чоловік. Їй здається, що зять добре влаштувався, маючи дві дружини. Їй і на думку не спадає, що йому, напевно, не так уже й добре розриватися між двома містами і двома сім’ями. І те, що він не кидає ні одну, ні іншу родини, між іншим, позитивно його характеризує — чоловік відчуває відповідальність перед обома жінками і дітьми. А мати все намагається підшукати своїй доньці іншого чоловіка, але навіщо? Оля по-своєму щаслива в цьому непростому життєвому трикутнику, її все влаштовує, дитина має люблячого батька. Не влаштовує це тільки її матір, бо «все не як у людей». Але чи зробить бабусю щасливішим те, що її онук житиме з вітчимом, а донька – з нелюбом? Припускаю, що жінка боїться повторення ситуації: уявімо, що Сергій вирішить повністю повернутися в київську родину, як удруге з цією зрадою впорається донька? Тому й шукає варіанти, щоб уберегти її від цього. Забуваючи, що її дівчинка давно вже доросла і має право сама будувати своє життя. Всім учасникам цієї історії треба дати час, щоб визначитися зі своїми почуттями. Може статися так, що тій же Олі ця ситуація набридне й вона вирішить покінчити з такими стосунками. Але то буде її рішення, а не нав’язане матір’ю. Матері слід спрямувати свою енергію в інше русло. Не руйнувати доньчину родину, а підтримувати, нагадувати: ми з батьком поруч і, щоб не сталося, ми допоможемо.

Людмила НІКІТЕНКО