Друга половина листопада в Україні є порою, коли і стан природи нашої своєю погодою, і власне Україна наша звертається до нас: Українці! Пам\’ятаймо себе, чиїх батьків чиї ми діти. Не забуваймо свою історію!
Так, саме у ці дні ми відзначаємо і згадуємо знакові події, які залишили у наших душах відмітини, що неабияк вплинули на наш генетичний код.
21 листопада є Днем гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.
А 22 листопада – День пам\’яті жертв голодоморів. Голодомор як геноцид українського народу сталінським режимом в 1932-1933 рр. офіційно визнаний урядами України, Австралії, Угорщини, Ватикану, Латвії, Литви, Естонії, Італії, Аргентини, Канади, Грузії, Польщі, США, Іспанії, Перу, Чехії, Колумбії. Крім Голодомору 1932-1933 рр. в історії України були зафіксовані голодомори 1921-1923 та 1946-1947 рр.
І як же моя рідна Черкащина відзначатиме у ці дні такі дати? Що у в цей День в Черкаському обласному академічному українському музично-драматичному театрі ім. Т.Шевченка?
Подивіться банер з рекламою на фасаді.

Актор театру Юрко Прокопчук запитує: \”Що за шкідники це все роблять?\” Не думаю, що заїжджі терористи-сепаратисти…
Пам\’ятаю, як декілька років тому, я вже звертався до керівників обласної філармонії, яка на День пам\’яті жертв голодоморів анонсувала концерт шансону. Тоді цей концерт було перенесено на іншу дату. Тепер що, знову? Як не філармонія, то драмтеатр…
Доки ми влаштовуватимемо у такі дати \”танці на кістках\”? Невже ми люди, які втратили совість? Ганьба і сором!