Сергія Білана тепер у селі знають і ті, хто донедавна не знав. Щоправда, нічим добрим він не прославився. Відомий тим, що любить випивати, а після випивки – влаштовувати сімейні сварки. Після однієї з них і трапилася трагедія, про яку йдеться.
Сергій – чоловік уже немолодий. Сім’ю має величеньку: в одній хаті живуть, крім його дружини, донька й зять та онучок. І коли додому прийде п’яний дід Сергій, усім хоч з дому тікай, усі не такі. На роботу не ходить. Звичайно, кому подобатимуться часті випивки? Домашні й нагадують, що пропивати, тим більше не заробляючи, недобре.
…Того дня Сергій знову напився, незважаючи на те, що дільничний уже складав на нього протоколи про пияцтво й хуліганство, а суд присуджував штрафи. Цього разу на його гнів наразилася донька – не так сказала чи не так подивилася. Почалася сварка. Оскаженілий батько накинувся на неї. Якби був неозброєний, то все знову б скінчилося синцями, як було вже багато разів. Але цього разу до рук Сергія потрапив ніж. Не тямлячи себе від люті, почав бити ним доньку. На крик Тетяни вибігли домашні, відбили її в знавіснілого батька, вирвали в нього ножа, а самого скрутили. Тетянин чоловік Андрій спішно повіз закривавлену дружину до лікарні. І на цей раз усе скінчилося щасливо: жінка залишилася живою. Але могло бути й інакше, якби з лікарською допомогою запізнилися: у Тетяни, крім порізаних рук, були проникаючі рани грудей і спини.
На Сергія завели карну справу. Але сам він надовго зник. Ходили чутки, що він додому таки приходить, але щоб ніхто чужий не бачив.
Згодом Тетяна вийшла з лікарні й… забрала свою заяву. Сказала, що вона батькові простила, і вони помирились.
– Надовго? – запитую в начальника дільничних інспекторів Анатолія Стадника.
– Якби ж то! – скрушно зітхає Анатолій Григорович. – Але подібні люди так просто не змінюються. Не минуло й місяця, як Білан знову вчинив сварку й бійку, щоправда, на цей раз без поножовщини. А недавно повторив уже звичне для нього сімейне насильство. І дільничний Олег Овдієнко склав на нього черговий протокол – шостий за рік. Цього разу суд присудив бешкетникові 15 діб арешту, які він у цей час ще відбуває. А йому ж світило від 5-ти до 8-ми років тюрми за тяжкі тілесні ушкодження, нанесені дочці. Вона пожаліла батька, простила йому. Але чи пожаліє він її, коли в п’яному безпам’ятстві знову вхопиться за ножа?
Анатолій Стадник розповідає, що прощають у більшості випадків, коли чиниться насильство в сім’ї. Родичі насильника викликають міліцію, але брати на себе відповідальність за вирішення ситуації не хочуть. Як правило, просять забрати й провчити насильника. Та коли справа доходить до серйозних рішень, близькі ху¬лігана забирають заяву, і через якийсь усе повторюється знову. За 2014 рік працівники золотоніської міліції склали 212 протоколів про насильство в сім’ї. Але серйозного покарання не поніс жоден із сімейних насильників. Буває, що поки міліція приїде з одного виклику й виїде на інший, рідні, наставивши одне одному синців, уже помирились, і дружина (а в переважній більшості потерпають жінки) починає захищати чоловіка. У такому випадку складається протокол про неправдивий виклик, і потерпіла ще й платить за це штраф.
Анатолій Стадник переконаний, що допоки потерпілі не перестануть прощати за знущання, доти ситуація з домашнім насильством не поліпшиться. Через проблему сім’ї Сергія Білана переживає особливо. Каже, що тут може закінчитись трагедією, якщо домашні не перестануть покривати тирана. Їм про це говорили, але поки що висновків не зроблено.
Ніна ВЛАСЕНКО
