Люблю зиму. І вона відповідає взаємністю

Люблю зиму. І вона відповідає взаємністю. Усі щасливі сюжети мого короткометражного життя розпочиналися або досягали кульмінації взимку. І реакція на перший сніг надиктована оцією нашою обопільною симпатією. Не хочеться його пробувати на смак, а тим більше жбурляти сніжки. Краще лягти горілиць, розкинути руки, заплющити очі, майже не дихати, слухати, як він тихо падає, і чекати. Чекати, коли вгамуються пристрасті, відпустить біль, відступлять жалі і оті ЯКБИ, що шматують душу: якби все повернути назад, якби встигла, якби склалось не так, якби сказала НІ, якби, якби…Подумки гортати обличчя, рідні і просто знайомі, з чіткими рисами чи з розмитими часом, сльозами, образою. Чекати, коли сніг своєю цнотливою чистотою оновить землю і зітре з душі кіптяву буденності.
Та щось не так із снігом в цьому році. І чим більше плющиш очі, тим більше проступає червоний. Червоний на білому.
Вчора прочитала, що Фейсбук після допису в блозі одного американця, який втратив від тяжкої хвороби доньку, вибачився перед користувачами за сервіс, який підбиває підсумки минулого року: \”Це був чудовий рік! Добре, що ми провели його разом\”. Вибачився перед тими «хто пережив втрату близьких або розлучення, кого звільнили або хто зіткнувся з іншою кризою цього року». А перед українцями, напевне, треба вибачитись за те, що білий сніг тепер з червоним.
Змінив колір сніг. Змінився світ навколо і в кожному з нас. У новий рік ми ввійдемо іншими. Мудрішими, на ціле життя дорослішими, добрішими і щирішими.
Тож запалюйте свічки, задумуйте бажання, відкривайте душу назустріч диву, бо життя продовжується. І на будь-яке горе відгукнеться радість, на зло відповість добро, після розлуки буде зустріч, а смерть породить життя.
З прийдешнім роком, друзі!

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x