На честь 80-річчя з дня народження Василя Симоненка в Черкаському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка відбулася прем’єра документальної історії про поета «Серед грому і тиші» режисера Сергія Проскурні.

– Це театральне відкриття невідомого Симоненка, – так про документальну історію говорить її автор і режисер Сергій Проскурня. Нову виставу він створював на основі повідомлень ЗМІ часів життя й творчості Василя Симоненка, датованих текстів самого поета та спогадів його друзів і знайомих.

– Ці деталі ми вихоплюємо з тканини вистави у різних репліках, – каже режисер. – Але з них і з цього середовища, яке ми створюємо, формується тканина, фактура того часу, атмосфера, в якій він існував, у якій був тим, ким став. Він писав у стіл справжнє, дисидентське, з погляду того часу. А друкував офіційне, партійне, очолив ідеологічний відділ газети «Молодь Черкащини». Якщо нам вдасться передати атмосферу тієї епохи, в якій він не міг бути собою справжнім, і конфлікт його особистості з цією епохою, тоді ми досягнемо певного ефекту.

На головну роль Сергій Проскурня обрав непрофесійного актора. У новій ви¬ставі образ Василя Симоненка втілив молодий філософ, читець-декламатор та актор-аматор Ярослав Литвин.

– Він прекрасно розуміє, хто такий Симоненко, що таке шістдесятництво, яка ця атмосфера. І ті речі, які не знає актор, якому це все треба читати, розповідати, він їх схоплює дуже швидко, – пояснює свій вибір Сергій Проскурня. – Претензія до нього, як для людини, котра не володіє акторськими техніками та технологіями, в цій ситуації не працює. Бо сам Симоненко, по суті, випадав зі свого середовища. І ось так актор-аматор і читець-декламатор Ярослав Литвин випадає з середовища наших професійних артистів. У якійсь мірі це та сама модель взаємин маси й одиниці.

Для вистави разом із режисером Яро¬слав Литвин відібрав ті вірші Василя Симоненка, які сам відчуває та зможе «прожити» на сцені. Водночас він не обіцяв глядачам фотографічної точності поета.
– Він людина, котру не могли зіпсувати жодні умови. Ані популярність, ані відчуття, що ти якийсь особливий. У Симоненка всього цього не було, – зауважує Ярослав. – Він був відірваний від того всього київського бомонду, довгий час не читав своїх віршів нікому, не зізнавався в тому. Він говорив лише тоді, коли мовчати вже не було можливості. Це ситуація людини, котра настільки багато в собі тримає, настільки багато в собі переживає! І все це з нього виривається й перетворюється в вірші.
Іще одну головну роль збірного персонажу зіграв черкаський актор Павло Гончаров. Він, як тінь, ходить за Василем Симоненком і шкодить йому впродовж життя.

– Це натяк на все те комуністичне життя, коли людині важко було пробиватися з собою, зі щирістю. А треба було кимось прикидатися, й легше було прожити саме людям більш пробивним та нещирим, – говорить актор.
Документальну історію «Серед грому і тиші» Сергій Проскурня з акторами підготував за кілька тижнів. Таку практику режисер застосовує не вперше, однак цю виставу в Черкаському театрі він зробив найшвидше. Після прем’єри вистава залишиться в репертуарі театру.

2015 рік на Черкащині оголошено роком Василя Симоненка.