Навіть учасникам АТО немає землі, тому що вся вже комусь належить

Навіть учасникам АТО немає землі, тому що вся вже комусь належить

Двом жителям Заріччя, що на Корсунщині, довелося взяти участь в АТО. Обох до служби призвали, відмовлятися від громадянського обов’язку чоловіки не стали й чесно вирушили на Схід. І поки Валентин із Вадимом захищають мир і спокій у країні, в рідному селі невідомо хто намагається забрати те, що їм належить по праву.

Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби»

Запропонували два гектари: і ґрунт хороший, і розташовані ділянки в зручному місці

– Ось уже майже десять місяців, як чоловік на війні. Спершу півроку був під Луганськом, а тепер – під Дебальцевим, – розповідає Оксана Володимирівна, дружина 38-річного учасника АТО Валентина Журавля. – Хвилюватися вже немає сил, тож, затамувавши подих, просто чекаємо з донечкою тата додому.
Якось в одній із телевізійних передач Оксана Володимирівна почула, що учасники АТО мають право на земельну ділянку. Жінка звернулася до районного відділу земельних ресурсів, аби детальніше дізнатися, що потрібно, щоб отримати наділ.
– Там мені порадили звернутися до сільської ради, щоб дізнатися, чи є землі запасу і чи можуть із них виділити нам ділянку, – веде далі розмову Оксана Володимирівна. – Показали схему, запропонували два гектари, нам це підходило: і ґрунт хороший, і розташована в зручному місці. Тож, зібравши всі необхідні документи, подала заявку ще в серпні. Та хто ж міг подумати, що справа може так обернутися?..

«Та земля зайнята, а ви беріть ось тут: де пісок і куди ні підійти, ні під’їхати»

У цьому ж селі ще один житель – двадцятирічний учасник АТО Вадим Тихоненко – зіткнувся з подібною проблемою.
– Коли дізналися, що маємо право на наділ, й собі заходилися збирати необхідні документи, – розповідає мама Вадима Наталія Миколаївна.
Так само звернулися до відповідних інстанцій, обрали ділянку, яка підходила, подали документи. І все ніби йшло за планом, аж раптом жінок ви¬кликали до відділу земельних ресурсів, що в районі.
– Ледь не з порогу почула запитання: «А ви впевнені, що хочете землю саме в тому місці?» Почали пропонувати іншу, мовляв, та вже зайнята, а ви беріть ось тут: де пісок і куди ні підійти, ні під’їхати, – розповідає пані Наталія. – Як же так? Дитина в такому пеклі побувала. Навіть у госпіталі лежав – обморозив пальці. А з нами так чинять…
Та сама історія трапилася і з Оксаною Володимирівною.
У цьому ж селі ще один житель – двадцятирічний учасник АТО Вадим Тихоненко – зіткнувся з подібною проблемою.
– Коли дізналися, що маємо право на наділ, й собі заходилися збирати необхідні документи, – розповідає мама Вадима Наталія Миколаївна.
Так само звернулися до відповідних інстанцій, обрали ділянку, яка підходила, подали документи. І все ніби йшло за планом, аж раптом жінок викликали до відділу земельних ресурсів, що в районі.
– Ледь не з порогу почула запитання: «А ви впевнені, що хочете землю саме в тому місці?» Почали пропонувати іншу, мовляв, та вже зайнята, а ви беріть ось тут: де пісок і куди ні підійти, ні під’їхати, – розповідає пані Наталія. – Як же так? Дитина в такому пеклі побувала. Навіть у госпіталі лежав – обморозив пальці. А з нами так чинять…
Та сама історія трапилася і з Оксаною Володимирівною.

Не знають, що робити й де шукати правди

Поки чоловіки захищають нашу країну на Сході, розгублені й ображені жінки не знають, що їм робити й де шукати правди.
– Ми ж не самі визначили, що хочемо тільки цю землю й ніяку більше. Нам запропонували те, що було вільним, возили туди, показали. Вибрали-погодилися, а тепер виходить, що наші інтереси й запити проігнорували, а наділ дали комусь третьому, хто до нашого села не має жодного відношення, – бідкаються жінки.
Те, що коїться, неабияк непокоїть сільського голову села Заріччя Миколу Кравченка. Він, як і годиться, теж переймається долею своїх односельців і всіляко допомагає відстояти їхні права.
– А як інакше?.. Ми вже втратили там, на Сході, двох земляків із району… За своїх хлопців переживаємо, аби в них усе було благополучно, щоб повернулися живі-здорові, – говорить Микола Васильович. – Вони захищають наше життя, тож цілком закономірно, що держава має за це віддячити. Валентин і Вадим мають пільги на отримання двох гектарів землі.
Тож їм, згідно з планом, було надано на вибір три ділянки. Далі зробили викопіровку та передали документи до районного відділу земельних ресурсів.
– І тільки зараз з’ясували, що ця земля на сьогодні передана областю комусь на користування. Кому саме – сільська рада інформацією не володіє, – запевняє сільський голова.
Раніше, щоб землю комусь передати, треба було погоджувати з теперішніми землекористувачами.
– Нині закон змінився і все робиться без нашого відома, – обурюється Микола Васильович. – А щодо цих двох сімей, то ситуація взагалі просто неприпустима. Замість гарних чорноземів їм тепер пропонують ділянки, що п’ятнадцять років не використовувалися, та ще й розташовані на межі чотирьох сільських рад. Наші хлопці там зараз під кулями ходять… Хіба ж можна з ними так?!

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x