У Черкаському кооперативному економіко-правовому коледжі щодня по 12 годин працюють жінки, які сушать овочі, формують із них набори для борщів і супів та відправляють їх волонтерам. Ті ж безпосередньо відвозять продукцію черкащанок нашим бійцям на Схід. Про це повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
Ідея робити таку корисну справу виникла в Ольги Павленко без особистих підстав – ніхто з рідних у неї не воює. За спеціальністю інженер-технолог харчової промисловості, вона все життя організовувала виробництво. І от у скрутний для країни час пенсіонерка вирішила допомогти військовим, застосувавши свій досвід.
– Мені дуже пощастило на добрих людей. Знайомі підказали про приміщення в коледжі, і це питання вирішилося за 5 хвилин – директор цього навчального закладу Микола Петрович Зажирко зразу погодився, – усміхається Ольга Михайлівна. – Ми безкоштовно користуємося приміщенням, коледж платить за використану нами електроенергію й воду. Андрій Заболотний, мій знайомий, за фахом електронщик-наладчик, дав вакуумний апарат. Чоловік нашої волонтерки зробив нам сушильну шафу й придбав вакуумну машину, закупив кухонний інвентар. Том Ван Гої, керівник ТОВ «Гранекс-Черкаси», що в Деньгах Золотоніського району, купив дві овочерізки. Чутки про наше виробництво швидко поширилися й уже багато хто знає про нас. Зовсім незнайомі мені люди – подружжя Вернигорів, фермери з Чорнобаївського району – привезли повну машину овочів. Людмила зі Звенигородщини доставила нам сухофрукти. Передають печиво, стікери з томатом.
Ольга Павленко хоче назвати всіх і бере блокнот, де записані всі її благодійники й волонтери, які замовляють у неї продукцію.
– Спочатку віддавали набори нашому батальйону, а потім розмістили оголошення в Інтернеті й тепер безпосередньо працюємо з людьми, які возять продукцію на Схід, – продовжує волонтерка. – Відбою від них немає. Ми відправляємо свою продукцію поштою волонтерам у Сєвєродонецьк, Дніпропетровськ, Краматорськ, Київ. Знаємо, що товар іде за призначенням, але, якщо цей борщ з’їсть не військовий, а нещасна бабуся на окупованій території, я буду теж рада. Часто думаю, скільки ж їх там голодних.
Ольга Михайлівна задоволена, що вистачає робочих рук. Сюди приходять люди різних спеціальностей і віку – в кого й коли є час. Буває, працює десятеро, а буває, що й троє людей. 
– Чистимо й нарізаємо цибулю, картоплю, капусту, моркву, буряки. Майже 160 кілограм сирих овочів переробляємо щодня. Окремо пакуємо сушені часник і цибулю, бо, може, бійці готуватимуть інші страви й це їм знадобиться, – розповідає про своє виробництво Ольга Павленко. – З одного кілограма будь-якої сировини виходить 100 – 200 грам сушеного продукту, а це майже 18 – 20 пакетів, куди ще додаємо томатну пасту в стікерах. З 20 листопада по 31 грудня зробили 337 упаковок вагою 230 – 240 грамів, а в січні – вже 301, ще більше буде в лютому. Ми якось спробували, чи смачний наш борщ: укинули вміст пакета в кип’яток і він на очах набух, 20 хвилин – і страва готова, залишилося лише додати тушонки. 
А ще жінка радіє, що приходять допомагати дівчатка з колегіуму «Берегиня» й приносять малюнки для солдатів. Прислали листи й малюнки талановиті учні Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат. Усе це разом із продуктами волонтери передають у зону АТО.
– Правду кажуть, що такий народ не перемогти, – впевнена Ольга Павленко. – Ми отримуємо тут такий заряд задоволення. Приходимо додому стомлені, бо працюємо по 12 годин, але відчуваємо, що потрібні. Хто хоче нам допомогти, телефонуйте мені за номером 093-965-98-55, завжди буду рада.
