Уже вкотре до голови обласної ради звертаються сім’ї бійців, які загинули війні на Сході України, але не були визнані учасниками Антитерористичної операції. «Нова Доба» про це дізналася в Черкаській обласній раді.
Зокрема, днями до Валентини Коваленко звернулися рідні уманчанина Володимира Рижака, який, згідно з офіційним повідомленням (за підписом командира батальйону), 2 серпня 2014 року був застрелений снайпером-терористом. Проте чоловіка не було визнано учасником бойових дій й в отриманні такого статусу родині відмовили. За результатом зустрічі з батьками, голова обласної ради звернулась до міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова з проханням розібратись у проблемі та відновити справедливість щодо загиблого героя і його батьків.
– Зіткнулась з кричущими випадками неповаги до наших бійців-захисників. На жаль, подібні випадки зустрічаються дедалі частіше. Несправедливість торкнулась й інших родин загиблих бійців із Черкащини. Це, зокрема, родини Олега Швеця з с. Балаклея (Смілянського району) та Руслана Шеремета із с. Піщане (Золотоніського району), – зауважила Валентина Михайлівна, звертаючись до журналістів під час зустрічі з батьками загиблих.
У розмові батьки загиблого Олега Швеця розповіли, що їхній син – кадровий офіцер, у травні 2014 року пішов добровольцем на війну в складі 14 батальйону територіальної оборони м. Черкаси. Спочатку батальйон дислокувався в м. Котовськ Одеської області, потім у м. Волноваха Донецької області.
– Ввечері 1 жовтня він звільнився із бойового чергування і пішов в магазин (за 700 м) по цигарки. Дорогою встиг поговорити з мамою, розповісти про свої справи, розпитати, коли приїдуть до нього рідні… А через 10 хвилин його не стало… При ньому була табельна зброя – пістолет Макарова… Згідно з висновком експерта не вдалося визначити ні напрямок руху кулі, яка пройшла на виліт від лоба до потилиці (або навпаки), не знайдено й особистих речей сина, у тому числі – одягу… Але внутрішнє розслідування, що ініціював командир частини, показало, що це самогубство. В акті службового розслідування, яке було проведено ще до отримання висновків офіційної експертизи, він пояснює: «У магазині ПМ був відсутній один патрон, в стволі відчувався характерний запах порохових газів, тому є гіпотеза, що Швець О.М. покінчив життя самогубством»… Таким чином «гіпотеза» не експерта, а військового, стала вироком нашому сину і нам, – пояснив Микола Швець.
Щодо не визнання Руслана Шеремета учасником Антитерористичної операції мати загиблого Любов Петрівна зауважила, що син її – боєць спеціального батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина». Він з перших днів підтримував події на Майдані, а з початком воєнних подій на сході пішов добровольцем служити до міліційного батальйону. Наявні й довідки про службу Руслана в цьому підрозділі, листи-відрядження тощо. У постанові про причини загибелі бійця сказано, що смерть наступила в результаті «вибухового сполученого поранення», але висновок комісії – нещасний випадок.
– Не забуваймо, що вони йшли на війну добровільно, готові віддати власне життя і здоров’я за нас. Натомість, держава, яку вони захищають, їх не визнає, а родичів загиблих героїв залишає без підтримки. Обіцяю зі свого боку до кінця відстоювати честь наших героїв-військовослужбовців і допомагати їхнім родинам домогтися справедливості, – наголосила Валентина Коваленко й пообіцяла усіма можливими засобами посприяти рідним загиблих героїв домогтися правди.
