Смілянські ліцеїсти зустрілися з молодим літератором

Смілянські ліцеїсти зустрілися з молодим літератором

«Аби він прожив більше, то був би, як Шевченко» – говорить про Василя Симоненка Микола Сніжко, друг і колега письменника. Старшокурсники ліцею, вивчаючи життєвий і творчий шлях знаменитого поета Черкащини, з нагоди 80-річчя Василя Симоненка, запросили на урок української літератури Захара Колісніченка, молодого літератора, журналіста, активіста молодіжного руху, блогера та й просто цікавого лектора.

Про це «Нова Доба» дізналася в Сміляській міській раді.

Спілкування з молодим літератором відбувалося у теплій, невимушеній атмосфері, хоча говорив про поета здебільшого сам Захар Сергійович. Адже він досліджує життєвий шлях Василя Симоненка не лише з літературних джерел, а й зі спогадів старожилів, які особисто знали невтомного трудівника літературної ниви. Тож молодий дослідник розповів про інтерв’ю, взяте ним особисто у Миколи Сніжка – щирого товариша Василя Симоненка, з яким він працював у газеті «Молодь Черкащини» з 1961 по 1963 рік.

У 2004 році Микола Сніжко видав книгу спогадів «Оводи Василя Симоненка». З особливою повагою пан Захар розповідав і про самого Миколу Сніжка. Нині йому вже за вісімдесят, але тримається бадьоро і завжди радий поговорити з добрими людьми та передати свій безцінний досвід. У Миколи Сніжка з шести років немає правої руки, – відірвало вище ліктя фугасом, який кинули німці. Попри все пан Микола вже давно захоплюється малюванням. Цьому присвячена одна з картин із зображенням чотирьох зеленого кольору відбитків ніг та трьох червоних – від рук і гранати на жовтому фоні з ромашками. «Ця картина називається «Коля, Ната і граната». Ми все робили трьома руками», – у Миколи Семеновича на очах проступають сльози. Та про Василя Симоненка у нього залишилися світлі і навіть радісні спогади. Адже що може бути кращим за молодість, талант, спільну творчу працю.

Одну із своїх картин художник Микола Сніжко назвав «Поет-Симон». Саме так називали Симоненка університетські друзі. Чого так? «Коли Ісуса Христа водили на Голгофу, щоб розп’ясти, то ніхто йому не допоміг, щоб визволити, чи хрест нести. Лише один селянин підійшов і допоміг нести. Цього селянина звать було Симон.», – розповідає Микола Семенович. – Оце дуже інтересна картина, яку я намалював за мотивами Симоненкового оповідання «Вино з троянд». Василь Симоненко так любив життя і красу, а ще – чай із пелюсток троянд. Сам поет знав ще й неповторний рецепт того самого вина з троянд, якщо дати випити його коханій людині, то вона вже тебе ніколи не забуде.
Захар Колісніченко розповів ліцеїстам багато нового і цікавого і про Василя Симоненка, який через свою передчасну смерть так рано став класиком української літератури, і про Миколу Сніжка – оригінального художника і самобутнього літератора. Дещо сказав і про себе: Захар Сергійович дуже любить творчість Василя Стефаника, його улюблені художники – Ван Гог та Марія Приймаченко. А ще він спробував себе у ролі актора, створивши відеопоезію на відомий твір Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина». Учасники зустрічі з цікавістю переглянули цей незвичайний відеоролик з досить нетиповою інтерпретацією авторського тексту.
Слід зазначити, що старшокурсникам було дуже цікаво поспілкуватися із молодим дослідником – літературознавцем, який не набагато відрізняється від них за віком. Ліцеїсти щиро подякували Захарові Колісніченку та його чарівній супутниці Ірині Колісник за візит і сподіваються, що попереду у них ще багато цікавих зустрічей та пізнання нового, невідомого про наших видатних українських письменників.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x