Покликана плекати ліси

Покликана плекати ліси

Професія лісівника – дуже давня і традиційно чоловіча. В українському суспільстві з давніх часів лісівників шанували як людей, що працюють на майбутнє. Водночас ця робота вважалася надто важкою як для жінки.
Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».

– Звісно, якщо рубати ліс – то справа не жіноча. Але ж професія лісівника не вичерпується лісозаготівлею. Зате жіночі руки значно краще заготовляють насіння, сортують сіянці, вирощують і доглядають розсадники, – пояснює Олена Лістрова, інженер лісових культур Золотоніського лісгоспу. – Мало хто з чоловіків здатен так ретельно перебирати насінини чи сіянці, сидячи наприсядки годинами. А ще жінки садять ліс, сапають міжряддя в спеку, поливають сіянці в розсадниках, кроплять їх від шкідників, прополюють…

Пані Олені ще не виповнилось 26. Попри те, що під час навчання в Лубенському лісотехнічному технікумі з 32 осіб на курсі дівчат було лише 6, вона визнає, що спочатку в суто чоловічому колективі почувалася чужою.

– Перша думка, що майнула: «Що я тут роблю?», – сміється вона тепер. – А потім призвичаїлася. Лісівники – народ особливий. Ззовні – такі мужні, навіть войовничі у своїй формі, що так схожа на військову. А насправді – галантні й турботливі. Відкриють дверцята в машині, допоможуть одягти пальто, ще й поцікавляться, чи не надто воно легеньке, чи не змерзла в ньому.

Пані Олена визнає, що стала лісівником майже випадково. Грошей на вищу освіту в родині не було, тож за порадою вчителя, який знав про її участь в житті шкільного лісництва, пішла в технікум. І, як виявилося, не прогадала.

– Я люблю працювати з декоративним посадковим матеріалом і мрію створити розсадник на 100 видів рослин. Знаєте, як око радіє, коли бачиш, як сходи ростуть-зеленіють? – ділиться мрією пані Олена. – А як гинуть сіянці – прикро. Тож хочу ще одного – добитися 100-відсоткової приживлюваності сіянців.

Пані Олена живе своєю роботою і справді любить ліс. За це її цінує керівництво й шанують колеги.
– Олена дуже сумлінна і порядна людина, надзвичайно відповідальна, ретельна. Навіть не знаю, чого в її праці більше – любові до лісу чи почуття обов’язку, – говорить про неї директор Золотоніського лісгоспу Микола Бас. – Вона іншої мети в житті не бачить, ніж служіння природі.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x