Сучасна жінка постійно розвивається й рухається вперед

Сучасна жінка постійно розвивається й рухається вперед

Про це знає з власного досвіду директор Черкаської дитячої музичної школи №1 імені М. В. Лисенка Юлія Темченко, адже 10-ий рік керує колективом, у якому значно більше жінок. Та й сама як керівник розуміє свою відповідальність не лише за підлеглих, а й заклад узагалі. А ще вона – голова ради директорів музичних шкіл і шкіл естетичного виховання Черкаської області, член президії Всеукраїнської ради директорів позашкільних спеціалізованих мистецьких закладів. Тому майже повністю присвячує свій час роботі.
Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».

– Робота керівника невдячна, це негативно впливає на здоров’я, бракує часу на спілкування зі своїми дітьми й рідними, на відпочинок, – розповідає Юлія Сергіївна. – Посада – це, насамперед, обов’язок. Якщо ти совісна людина, відповідаєш за свою роботу, то це важка ноша. Керівнику обов’язково треба оцінити професіоналізм підлеглих, бо ж завжди можна знайти, за що поважати людину, розкрити в ній прихований потенціал, і рано чи пізно буде результат.

Юлія Темченко, яка закінчила Донецьку консерваторію, працює в Черкаській дитячій музичній школі №1 уже 25 років. Спочатку була викладачем, потім – завідуючою відділом «Фортепіано». А коли попередній керівник пішов на пенсію, колектив висунув на посаду директора саме її – талановитого викладача-музиканта й організатора. Міська влада підтримала.

– Навчається в нас 610 учнів, це найбільше з усіх музичних шкіл області, та й в Україні таких небагато, – продовжує Юлія Сергіївна. – Музична школа №1 імені Миколи Лисенка, якій уже понад 90 років, для всіх як альма-матер: викладачі інших шкіл (а їх лише в Черкасах 5), музичного училища – це наші випускники. Тому на звітному концерті в Черкаській обласній філармонії завжди хочемо представити щось нове, вразити цікавим репертуаром, якістю навчання. Для нас на першому місці – професійність.

Навчає цій професійності досвідчений творчий колектив педагогів, які за 7–8 років роботи зі своїми учнями стають як рідні. Діти часто настільки звикають до педагога, що спілкуються й після закінчення закладу.

– Дивлюся на наших колег, які вже й мами, й бабусі, але мають невичерпну енергію, не скаржаться, що стомилися чи хворіють, а їздять на конкурси, організовують заходи, тобто постійно зайняті. Цей рушій, очевидно, закладений у жінці природою, – каже Юлія Темченко. – Жінка в сучасному світі, в реаліях нашої країни вимушена постійно розвиватися й рухатися вперед.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x