Перший рік від початку відліку третього століття від народження Великого Кобзаря й Пророка минув для України важко. Сім десятків років не знала наша земля війни. Та от сусіди допомогли…
І щодень «братерської навали» проходив з пророчими тарасовими словами на вустах.

Це – не сьогодення наше?

Чи не це сьогодні на вустах кожного українця?

А війні цій кінець прийде. І по закінченню її буде тільки так:

Тож, не дивлячись на важкий період нашого життя, все ж привітаймо себе з уродинами Тараса Григоровича, вклонімось його пам’яті, пом’янемо Батька Тараса «незлим, тихим словом»…