Усі ми сьогодні переживаємо кардинальні зміни не лише у реформуванні країни в цілому, а й окремих територіальних громад зокрема. І хоч часто піддаються критиці ідеї передачі прав і повноважень місцевим громадам, що передбачає реформа фінансової децентралізації. Проте якщо країна рухається в руслі європейської інтеграції, то набуття громадою більших повноважень дає можливість повністю контролювати не лише надходження до бюджету, а і його витрати.
Реформа децентралізації назріла давно. Якщо ми йдемо в Європу, а точніше хочемо мати європейське життя тут, в Україні, то неодмінною умовою для цього є насамперед передача значних повноважень територіальним громадам, щоб те ж село могло саме себе не лише прогодувати, а й забезпечити всі потреби громади. В ідеалі повинно бути так, адже село має всі можливості і достатньо ресурсів для цього. Звичайно, не йдеться про те, щоб село повністю стало незалежним. Сьогодні сільські громади можуть підтримувати свою інфраструктуру переважно за рахунок тих аграріїв, які орендують земельні паї. Але має бути не тільки так. Село не повинно ждати, хто і на що виділить кошти, а саме ними розпоряджатися і контролювати витрати. Для цього селянам треба займати активну позицію і, маючи повноваження, самим працювати на землі, щоб по-господарськи ставитися до неї. Треба дати можливість працювати й дрібним фермерам.
Якщо говорити про децентралізацію в трохи ширшому значенні, то вона передбачає не тільки право розпоряджатися фінансами. Багато говорилося про те, зокрема з вуст громадського діяча Олександра Солонтая, що громада сама зможе призначати, скажімо, керівника міліції чи начальника іншої установи. Батьки, наприклад, зможуть вибирати директора чи завідувача в школах і садочках з числа вчителів чи вихователів. Відповідно громада матиме повноваження і висловити недовіру такій виборній особі та замінити її на іншу в разі потреби.
Проте найважливіше в іншому: громаді буде доступна інформація про стан всіх рахунків і фінансових операцій, здійснених під контролем чи з відома призначеної тією ж громадою особи. І якщо проглядатиметься якась корупційна схема, то громада буде в праві спитати в керівника і притягти його до відповідальності. В результаті реформи кожна людина зрозуміє, що вона може впливати на ситуацію в селі, районі чи області. Тільки за таких умов людина зрозуміє, що вона – джерело влади і через неї здійснюється керівництво в усій країні, починаючи з маленького села і завершуючи країною в цілому.
Проте коли децентралізація почне втілюватися в життя, залежить від нас самих, а саме: від нашої свідомості, небайдужості, активності. Зараз постійно доводиться зустрічатися з головами сільських рад. Громади чекають негайних змін на краще, але бояться будь-чого нового. Це зрозуміло, адже значна частина населення Черкащини, як і, зрештою, України ще пам’ятає часи Радянського Союзу, об’єднання і розпад і невиправдані сподівання. Але сьогодні треба рухатися вперед. І прагнути не в Європу, а починати будувати її в себе – в місті, в районі, в селі.
