Мабуть, немає такої роботи в лісовому господарстві, за яку б не брався Віктор Щербина. Усе йому до снаги: і сіянці полоти, і ліс трелювати, і живицю заготовляти, і пожежі гасити, і всілякі механізми ремонтувати.

Про це «Нова Доба» дізналася в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

До якої б праці його не поставив лісничий Леонід Буруль, може бути певний, що справу буде зроблено на славу.

Понад 30 років трудового життя віддав Яснозірському лісництву Корсунь-Шевченківського лісгоспу Віктор Щербина. Приїхав сюди, бо одружився з місцевою дівчиною. Поселилися неподалік лісництва. І як пішов на роботу, так і по сьогодні ходить. Маючи водійське посвідчення, працював спочатку трактористом. Потім заготовляв живицю – робота важка, але цікава і добре оплачувана: «Спочатку сосна зимою закоровувалася. Спеціальні інструменти надрізали цю сосну, робили так звані вуса – прорізали кору і трохи живої деревини. Тоді виступала живиця, стікалася в лійки. Її забирали і відвозили аж на Коростень. Там робили багато всього із соснової смоли», – розповідає Віктор Миколайович. А коли виробництво закрили, він знову сів за кермо і трелював ліс. Це небезпечна робота на заготівлі. Щодня під прицілом. Й одного разу таки удача зрадила Віктору Щербині – він отримав травму. Але підприємство його не залишило. Після одужання йому запропонували працювати на лісопожежній станції. «Ми облаштували собі приміщення, усе зробили на найвищому рівні. Налагодили пожежну службу. Лісничий був задоволений», – говорить Віктор Щербина.

Леонід Буруль помітив, що до якого б механізму не торкався цей чоловік, усе починало працювати, все оживало і покращувало роботу лісництва. Тож зараз Віктор Щербина працює слюсарем, а за потреби – і зварювальником, і токарем. «Він чудовий слюсар, на ньому весь автопарк лісництва тримається», – визнає лісничий. В його руках спрацьований тракторний двигун за кілька днів ставав майже як новий. Віктор Щербина зізнається, що ця робота хоч і важка, але йому до душі: «Зараз ремонтувати люблю більше, ніж їздити. На місці, якось спокійніше».

У лісівника двоє дочок і вже й онучка є. Їхня трудова діяльність із лісом не пов’язана. Але своїм дітям Віктор Щербина казав: «В житті треба знайти роботу, яку ти любиш. Тоді і настрій буде, і день пройде добре. А через силу – то не робота».