Він ще студент, але вже має відзнаку за героїзм у бою. Разом із трьома побратимами на БТРі прикривав відхід наших військових із Широкіного. Нагороду Петро Горбатенко отримав поки у відпустці. Історію молодого бійця добровольчого полку особливого призначення « Азов» розкажуть наші кореспонденти.

Про це «Нова Доба» дізналася з сайту ВІККА.

Він вивчає історію і сам став її творцем. У червні минулого року студент четвертого курсу інституту історії і філософії Петро Горбатенко пішов добровольцем на фронт захищати рідну землю.

Петро Горбатенко, боєць «Азову»: «Не можна було залишатися вдома, коли твою країну рвуть на шматки, коли хтось може ображати твою честь і гідність. Я вважаю, що воювати можна лише за свою честь і гідність».
Наречена про від’їзд Петра дізналася у день його відправлення. Сама ж стала волонтеркою.

Марія Велика, наречена Петра Горбатенка: «Його бажання поїхати на схід не було для мене шокуючим. Я цього очікувала. Звісно, дуже переживала. Я стараюсь допомагати азовцям, коли є можливість, й іншим військовим частинам. Надсилаємо їм необхідні речі, поповнюємо їм мобільний зв’язок».
Разом з побратимами Петро відвойовував Іловайськ, Мар’їнку. А за операцію в Широкіному отримав медаль «Незалежність України» третього ступеня.
Петро Горбатенко, боєць «Азову»: «Ми прикривали відхід двох наших взводів, коли ми потрапили у засідку. Тоді якраз танки і ще одна бойова машина морських піхотинців не змогла працювати, їм довелося відходити. А ми залишились єдині на прикриття».

Наталія Земзюліна, директор Навчально-наукового інституту історії і філософії: «Вони мали захищати державу на ідеологічному фронті, готувати громадян, працювати з підростаючим поколінням. Це також великий фронт і велика відповідальність, а сталось так, що зі зброєю. Але ми ними пишаємося, вони наша гордість. Тепер вони герої і ми про них розповідаємо».

Вже наприкінці тижня Петро знову повертається на фронт. Каже, якщо не перемога, то бій до останнього подиху за рідну країну.