Реформа децентралізації стала «каменем» спотикання серед депутатів Черкаської обласної ради. Якби на доленосну сесію обласної ради для ухвалення перспективного плану об’єднання територіальних громад завітали усі місцеві обранці, то кількість прихильників реформи складала б майже половину депутатського корпусу. Натомість 40 місцевих політичних лідерів на сесію просто не прийшли. 13 проголосувало проти, утрималося чи не голосувало взагалі. Для затвердження перспективного плану об’єднання громад та отримання 70 мільйонів гривень із Державного фонду регіонального розвитку черкащанам не вистачило 2 депутатські голоси… Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
На сесії обласної ради велелюдно і гаряче. Депутати, голови районних рад та адміністрацій, голови сіл, мери міст, громадські активісти журналісти. У залі ніде яблуку впасти. «Картина» цілком протилежна подіям тижневої давності і напівпустому залу під час дводенного обговорення перспективного плану об’єднання громад. Депутати скаржаться на те, що не були учасниками робочої групи по розробці плану, тож були «не в курсі». У громадських активістів від цих слів буквально «зводить щелепи».
– Я, чомусь, зміг бути присутнім та навіть брати участь в обговоренні, таке враження, що від деяких депутатів просто двері закривали, – обурюється голова громадської організації «Місто на Че» Ярослав Лавров.
– Якщо ви готові зараз взяти на себе відповідальність за те, щоб райони перестали існувати та Черкаська область перестала існувати як адміністративно-територіальна одиниця – голосуйте за цей проект, – сказав голова фракції ВО «Батьківщина» Анатолій Бондаренко, звертаючись до голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка та голови обласної ради Валентини Коваленко.
Голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко виявився навпаки – переконаним прихильником реформи. Причому, виступав не з популістськими гаслами, а мовою цифр:
– Місцеві бюджети по Україні уже цього року отримали 300 мільйонів гривень плати за землю та 60 мільйонів акцизного збору. Разом з тим маємо 46% сільських рад, які є повністю дотаційними. В області – це 165 сільських рад, 75% доходу яких іде власне на утримання апарату сільської ради. Поряд з цим маємо величезні зловживання із нецільовим використанням коштів. Так, у 2013 році ревізія 21 сільської ради показала зловживань на суму 107 тисяч гривень. На сьогодні 12 ревізій показали порушення на 4 мільйони гривень! І 3,1 млн з цих порушень – це гроші, які неправомірно пішли на зарплату! Ми маємо використовувати гроші за цільовим призначенням, а не розбазарювати їх. Можливо, план дещо недопрацьований, але я обіцяю, що особисто побуваю в кожному районі і почую кожну громаду. Ми проїдемо по всіх населених пунктах і будемо вести широку роз’яснювальну роботу. Але реформу необхідно проводити, ми не маємо права її саботувати.
– У перспективному плані ми не бачимо для себе перспектив, – зауважив представник села Родниківка Уманського району Руслан Яремчук. – Адже якщо нас приєднають до Умані, то район лишиться без фінансування, а ми станемо периферією.
Деякі промовці з середовища сільських та міських активістів стверджували, що децентралізація є аналогом колективізації, а після процесу об’єднання громад селяни втратять свою власність, а замість сіл утворяться гето.
Цікаву пропозицію висунув депутат облради Володимир Гресь, який звернувся з до Юрія Ткаченка і Валентини Коваленко:
– Можна взяти два райони – Золотоніський та Смілянський і зробити об’єднання лише в них. Такий собі «пілотний» проект, відповідальність за який візьмуть на себе голова облради та Черкаської ОДА.
Щоправда, такої відповідальності на себе ніхто не взяв. З рештою, як і відповідальності за схвалення перспективного плану об’єднання територіальних громад.
Із зареєстрованих на сесії депутатів «за» проголосував 51 депутат, «проти» – 7 депутатів, «утримався» – 1, не голосувало – 14 депутатів.
За даними офіційного сайту обласної ради, із позафракційних депутатів свої голоси за перспективний план віддало 15 осіб, із представників фракції Народної партії – 2, із депутатської групи «Милосердя» – 6, із «Батьківщини» – 4, із депутатської групи «Рідна Черкащина» – 12, із депутатської групи «Гідність» – 12 депутатів.
Експерт з питань самоорганізації та самоврядування, голова Центру громадянських ініціатив Віталій Загайний:
«Якщо оцінювати процес об’єднання громад за 10-бальної шкалою, то я поставив би лише тверду четвірку. Законопроекти підготовлені, частина з них – прийняті, впровадження – слабке. Треба множити носіїв реформи – йти від столиці в регіони та міста, треба ангажувати знаючих людей. Реформа нині зазнає супротиву сільських голів, голів районних рад і популістськи налаштованих депутатів. Але треба усвідомити, що опиратися на діючих голів та депутатів неможливо, бо вони є першими жертвами реформи. В цей процес треба ангажувати місцеву сільську інтелігенцію: школа, фап, пошта, бібліотека, підприємці тощо та особливо, громадських активістів (якщо такі є) та потенційних кандидатів на посади у органах місцевого самоврядування. Під час зустрічей треба цифрами демонструвати слабкість та безперспективність діючої системи.
Тим, хто говорить, що реформа на часі, можу зауважити, що треба проводити зараз або вже не треба буде такої реформи ніколи, бо країни такої може просто не бути. Війна не є перешкодою реформі. Ми не витрачаємо на неї значних ресурсів з державного бюджету, а навпаки, створюємо потенційну можливість для залучення ресурсів новими громадами, які стануть сильнішими.
Щодо ситуації в Черкасах: бачу порятунок в громадському тиску на депутатів. За списком впливати на кожного з тих, хто не голосував або не прийшов на засідання, публічно в пресі, через вуличні акції – флешмоби».
Керівник громадської мережі «Опора» Ольга Айвазовська:
«Нині немає відповідного балансу між реформою децентралізації, яка передбачає об’єднання територіальних громад та виборчою реформою. Справа в тому, що вибори почнуться раніше, ніж завершиться реформа децентралізації та конституційна реформа. Так сталося тому, що питання місцевих виборів, а саме – законотворення та реформування нині не в пріоритеті (у зв’язку з військовими діями, економічною кризою та низкою інших чинників). Проте, ця «непріоритетність» створить багато проблем для сотень і тисяч учасників виборів. Але, на щастя, виборча реформа «підігнана» під наші реалії, тож підходить під будь-яку конфігурацію об’єднання громад.
Слід зауважити, що нині реформа приймається або на рівні політичних заяв або на рівні активності журналістів та громадських діячів на місцях. Мало просвітництва, тому, скоріше всього, більшість громад об’єднаються лише після того, як побачать позитивний приклад «пілотних» проектів, які ризикнуть бути першими, і, відповідно, отримають додаткові кошти і повноваження. Варто сказати, що реформи апріорі не можуть бути популярними, бо це вихід із зони комфорту. Проте вони зможуть зняти значну кількість як внутрішніх, так і геополітичних питань, як, наприклад, щодо спеціального статусу Донбасу та Мінських угод».
Сергій Пасічник, директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Черкаської ОДА:
«Рівень сприйняття і готовності громад різний, але хотілось би ще раз зазначити – не треба плутати моделювання з кінцевим результатом. Перспективний план задасть рамки і стандарти ефективного існування громад, їх обгрунтовану спроможність надавати увесь пакет адміністративних послуг населенню безпосередньо на низовому рівні. Тож нині наше першочергове завдання – донести до жителя кожного села аксіому, що об’єднавшись, громади стають сильнішими як у фінансовому, так і в соціально-економічному аспекті. Але об’єднання – це не лише додаткові кошти на розвиток громад, а ще й відповідальність за розвиток території, адже разом із коштами громади отримують ще й повноваження, яких раніше не мали (Нагадаємо, що на Черкащині планують утворити 68 спроможних громад).
Закиди щодо колективізації, а тим більше сільських «гетто» для мене дуже дивні. Адже селяни навпаки стають господарями на своїй території, отримують можливість за власним розсудом розпоряджатися податками, більшість яких лишатиметься тут же, на місці, а не чекати вказівки «зверху». До того ж, без згоди самих громад процес об’єднання відбутися не може. Навіть, якщо проти один населений пункт».
Нагадаємо нашим читачам, що нещодавно редакція «Нової Доби» побувала з візитом на храмовому святі у селі Зелена Діброва. Під час інтерв’ю голова села Ігор Щербак висловив побоювання щодо того, що самодостатній бюджет села після проведення децентралізації піде на «перекривання» дефіцитного бюджету сусідньої Вільшаної, яка, згідно з планом, стане центром об’єднаної громади. Коментарі з цього приводу ми взяли у керівника черкаського «Офісу реформ» Наталії Даньковської:
«У разі об’єднання у межах проекту перспективного плану доходи Зеленої Діброви збільшаться на 160 тисяч гривень і при цьому, скоріш за все, зменшаться видатки на 230 тисяч гривень. Крім того, за чинним законодавством староста (у якого найімовірніше «трансформується» чинний голова села) входитиме до складу виконавчого комітету ради і відповідно матиме вплив на формування бюджету об’єднаної громади. Загалом же Вільшанська громада після об’єднання отримуватиме 8893,9 тисяч гривень (зараз – 5987,5 тисяч гривень)». Зараз витрати на аппарат сільських рад становлять 2769,7 тисяч гривень, після об’єднання складатимуть – 1304,8 тисяч гривень. Загалом же до Вільшанської громади увійдуть – смт Вільшана, с. Вербівка, с. Журавка, с. Зелена Діброва, с. Петрики, с. Товста, с. Сегединці, с. Воронівка. Доходи кожної громади у разі об’єднання зростуть (за рахунок 60% ПДФО, акцизних зборів та інших податків), а витрати – зменшаться за рахунок оптимізації управлінського апарату.
Детальнішу інформацію по кожній об’єднаній громаді можна дізнатися у Черкаському офісі реформ.
– Стосовно процесу об’єднання територіальних громад маємо певні побоювання. По-перше, нині у нас самодостатній бюджет (500 тисяч), завдяки якому постійно виплачуються допомоги онкохворим жителям села, афганцям. Власним бюджетом утримуємо і сільську школу, і будинок культури, і ФАП, і музей, і бібліотеку, і комунальне підприємство, яке проводить оранку та сіянку, молотить скульптури та пиляє дрова за заниженими цінами. Переживаємо, що з об’єднанням частину цих грошей доведеться віддати на бідніші села. Цілком можливо, що «вільні» фінанси «перетягне» на себе громада сусіднього села Вільшана, яка має дефіцит у мільйон, – коментує сільський голова села Зелена Діброва Ігор Щербак.
