Новина із категорії: Ірина Семенова, RSS

Роздрукувати        Друкована версія
Серія подорожніх блогів про Варшаву
Поїздка була здійснена в рамках проекту «Українська школи журналістики» за підтримки міністерства закордонних справ Канади і Польщі

Що може здивувати людину, яка вперше їде за кордон? Ясна річ – усе! Бо дивує все те, що нове. Все, що «не як у нас». Скажу відверто, що перша моя «вилазка» на терени Європейського Союзу відразу виявила, що я якийсь «неправильний мандрівник». Бо якщо зазавичай люди після таких мандрівок впадають у депресію, фотографують ями на дорогах та обдерті зупинки і плачуться «яка ж ти убога, моя Україно», я по приїзді в Черкаси ледве землю не цілувала, насолоджувалася найсмачнішою у світі кухнею, рідною мовою, що звучить повсюди та близькістю дорогих людей, яких тут можна торкнутися рукою. Але... про все по порядку

Три дівиці – три полиці, або жахи міжнародного вагона

Перше, що вразило мене до глибини душі, це був, звісно, міжнародний вагон потяга. За розповідями очевидців я уявляла собі щось суперзручне (столик, рукомийник і навіть розетка у вагоні) і наївно чекала, що їхатиму, як королева. Угу... Польський вагон виявився половиною (а то й третиною) нашого. У вузесенькому коридорі не змогли б розминутись навіть діти, я вже не говорю про людей з великими й важкими валізами (особливо це актуально, коли за 4 хвилини на станції «Варшава центральна» у вагон має увіпхатися група з 15 осіб). Але найприкольніше нас чекало безпосередньо у вагоні – це навіть не відсутність місця для валіз чи непрацюючий рукомийник, а... три полиці замість двох. Як розповів мені по секрету знайомий історик, поляки переробили вагони колишньої Німецької демократичної республіки, додавши ще одну полицю. У результаті третя перемістилась під саму стелю (процес підйому пасажир має вигадати сам. Для найекстремальніших поруч стоїть металева драбина, але ми не ризикнули), а другу і першу затисло на відстані сантиметрів по 40 одна від одної. Якщо полиці нерозкладені, у купе можна з горем пополам сидіти. Якщо розкладені – іще гірше лежати. Коштує така комфортабельна мандрівка з Києва до Варшави майже 2,5 тисячі гривень в один бік.
Ось тобі, Гапко, і Варшава, або Подорожні записки Польщею
Двоколісна столиця

У Варшаву делегація журналістів з різних куточків України прибула рано-вранці у неділю. Навіть для мене – жительки невеликого обласного центру місто видалося сонним і зовсім пустим. Між дев’ятою і одинадцятою ми гуляли центром столиці Польщі і все дивувалися, як там пусто. Майже немає людей, майже немає машин. Зате повсюди велосипедні доріжки. Багато тих, хто бігає (як вранці, так і увечері), і просто маса велосипедистів. Велоінфраструктура розвинута на найвищому рівні – доріжки, парковки, все марковано, спеціальні світлофори для велосипедистів, які загораються, інколи навіть раніше, ніж для пішоходів. Дороги, ясна річ, ідеальні.
- У Варшаві – це бізнес, - пояснює Олександр - один з українських координаторів нашої журналістської групи. – По всьому місту є велопрокати. Будь-хто може взяти ровер, покористуватися ним відповідно до потреби і повернути на парковку. Гроші за поїздку «зчитуються» з електронної картки відповідно до затраченого часу. Жодної участі людини. До того ж, рекламодавці охоче використовують велосипеди для реклами власної продукції, тож вигода – подвійна.
Слід зауважити, що автомобільні пробки – проблема для Варшави досить актуальна, можливо, це змушує багато містян пересідати на велики. Адже велосипедистів (як на «громадських» роверах, так і на власних) ми зустріли дуже багато. А ще, нам говорили, що пішохода можуть навіть оштрафувати за прогулянку по велодоріжці.
Ось тобі, Гапко, і Варшава, або Подорожні записки ПольщеюІ загалом, у Варшаві слід неухильно дотримуватись правил громадського порядку. Бо недотримуватись дуже дорого. Якщо квиток на маршрутку коштує близько чотирьох злотих (приблизно 24 гривні), то за проїзд «зайцем» доведеться відшкодовувати навіть не в десятикратному, а в 25 кратному розмірі (штраф становить близько 100 злотих, що у нашому випадку – понад 600 гривень). Стільки ж коштує попити пива у невідведеному для того громадському місті чи перейти дорогу на червоне світло світлофора або ж, оминувши пішохідний перехід. Штрафів усі бояться. Забоялись і ми. Тому й не порушували. За кілька днів до цього навіть цілком зникаєш і терпляче чекаєш зеленого сигналу, навіть якщо вулиця цілком вільна від авто. До речі, необізнані на такому перехресті можуть простояти досить довго, адже, щоб загорівся зелений, потрібно натиснути кнопочку на «стійці» світлофора.
Уже давно відмовились у Варшаві й від кондукторів. Білети можна купити на зупинці в автоматі або кіоску і прокомпостувати в салоні. Частина автобусів обладнані також автоматами з квитками, проте більшість з них обслуговуються не готівкою, а спеціальними картками.
І на завершення теми транспорту – Варшава місто дуже комфортне для мам з візочками, людей з особливими потребами та й просто стареньких і людей з травмами, яким важко ходити. Жодних незручних бордюрів, скрізь пандуси, все передбачено. Не пересувалася місто на метро та на авто, але велосипедистам і пішоходам тут дуже комфортно. Згадуючи, що згідно світової статистики на перше місце у дорожніх пріотрітетах ставиться пішоход, на друге – велосипедист, на третє – громадський транспорт і тільки вже потім авто, маю зауважити, що першій, другій, та і третій категорії у столиці Польщі дуже комфортно. Показник «європейськості», чи не так?

Теги: черкаси, черкаська область,

Черкаси наживо

На Черкащині школярі на уроках трудового навчання шиють одяг та постільну білизну для вихованців сиротинця. Учні самі вигадують дизайн, кроять та
На Відкритому Європейському чемпіонаті з робототехніки (Дебрецен, Угорщина) черкаська команда «Kiborgs.UA» (учні міської гімназії №9) увійшла в
Місто без нас ...
Борис Юхно, RSS
Обласне... Імені Симоненка! ...
Володимир Даник, RSS
Повернення ...
Юлія Фомічова, RSS