Новий рік – улюблене свято для кожної української родини. Ялинка, смачний салат «Олів’є», мандарини, урочиста промова Глави Держави… Як і тридцять-сорок років тому традиції лишаються незмінними.
Та якщо зараз придбати все необхідне до свята можна за кілька днів, то в радянські часи було абсолютно по-іншому. До Нового року готувалися заздалегідь, нерідко ще з літа по крихтах збираючи частування й самотужки шиючи святковий одяг.
Уперше Новий рік відзначили 1936 року, проте 1 січня лишилося робочим днем
З 1918 по 1935 рік Новий рік офіційним державним святом не визнавали. Більшість людей традиційно відзначали його, як і Різдво, у тісному сімейному колі. Тож у перші роки існування Радянського Союзу свято було родинним.
Урочисто відзначати Новий рік почали після статті відомого радянського діяча Павла Постишева в газеті «Правда». Він писав: «Чому дітлахів трудящих Радянської країни позбавляють такого задоволення? Хтось ославив цю дитячу забаву, назвавши її буржуазною. Неправильному судженню про ялинку потрібно покласти кінець. Комсомольці, піонер-працівники повинні напередодні Нового року влаштувати колективні ранки для дітей. У школах, садочках, дитячих будинках, клубах, палацах піонерів, кіно й театрах – скрізь має бути ялинка! Міськради, райвиконкоми, сільські ради, органи народної освіти повинні посприяти проведенню радянської ялинки для дітей нашої великої соціалістичної батьківщини».
Уперше Новий рік офіційно відсвяткували наприкінці 1936 року, проте 1 січня лишилося робочим днем. І лише після Вітчизняної війни почали зароджуватися справжні традиції святкування Нового року в СРСР.
Дощик на стелі й сніжинки з серветок
З’явилися перші ялинкові прикраси: спершу досить «скромні» – з паперу й вати, пізніше – красиві, яскраві, зроблені зі скла й схожі на прикраси дореволюційних часів. А наприкінці 1960-х років налагодили масове виготовлення прикрас.
Ялинкові оздоби епохи СРСР вирізнялися великим різноманіттям форм: крім класичних бурульок і кульок були ще й огірочки, помідорчики, папужки, мавпочки, рибки, Бабусі Ягусі, космонавти, ракети.
Зате оселі до Нового року прикрашати було нічим. Радянські люди викручувалися, як могли, найчастіше чіпляючи дощик до стелі. Робилося це досить просто: брали маленький шматочок вати, намотували на край дощинки, мочили й кидали в стелю. Дивовижним чином ватка прилипала до побіленої поверхні. За півгодини таким чином можна було оздобити величеньку кімнату.
А ще вирізали найрізноманітніші сніжинки й вішали на ялинку та вікна. Робили їх у кращому випадку з фольги, але найчастіше – зі звичайних столових серветок.
Коньяк, «Советское» шампанське і мандарини – тільки по знайомству
Основні традиції святкування Нового року практично лишилися незмінними з радянських часів. Хоча готуватися до свят у СРСР починали заздалегідь. По-перше, закуповували продукти – тобто «діставали», вистоюючи в довжелезних чергах. Жінки задовго до свята починали дізнаватися, де й що мають «викинути», і тримали сумки напоготові.
У найбільших щасливчиків, крім традиційних салатів і котлет, на столах стояли бутерброди з червоної ікри. Але таких везунчиків було небагато, як і тих, кому вдавалося купити до новорічного столу баличок чи навіть банани. Хто мав знайомого продавця у продуктовому магазині, міг дозволити собі коньяк за 4 рублі 12 копійок, шампанське «Советское» напівсолодке, мандарини.
Готові торти також попадали в категорію дефіциту. Тому, здебільшого випікали вдома, або ж знову-таки вистоювати у величезних чергах.
Костюм сніжинки з медичної марлі, зайчика – зі старої шуби
Кожен радянський хлопчик чи дівчинка мріяли потрапити на головну ялинку країни – до 1954 року в Колонну залу Будинку Союзів, а пізніше – на Кремлівську ялинку. Та в будь-якому разі для всіх дітей організовувалися свята в дитячих садках чи школах.
Готові карнавальні костюми, як і якісні тканини, знайти на прилавках у магазині було чимось фантастичним. Тож невтомні мами викручувалися, як могли. Здебільшого в усіх дитячих садках дівчатка виконували танець сніжинки в платтячку, зшитому з медичної марлі. Костюм зайчика для хлопчиків часто робили з білого ситцю і декорували білим хутром від старої шуби.
«Ніщо так не прикрашає жінку, як перекис водню»
Звісно, кожна жінка в новорічний вечір мріяла мати неперевершений вигляд. Магазин був останнім місцем, де вдавалося роздобути підходяще вбрання. Тому святкові сукні найчастіше шили самостійно чи в ательє.
«Ніщо так не прикрашає жінку, як перекис водню» – цей вислів був особливо актуальним напередодні кожного новорічного торжества в Радянському Союзі. У перукарні записувалися за кілька тижнів. Хто не встигав проштовхнутися в чергу, мусив знову ж таки вправлятися самотужки або ж кликати на допомогу вмілих подруг. У хід йшли хна чи басма, а голова на півдня закутувалася в бігуді.
Деякі модниці навіть знаходили час на маніпуляції з колготками. Аби виділятися з-поміж решти жінок, змішували туш «Ленинградская» з борошном (при чому секрет пропорцій у кожної свій) і фарбували вітчизняні капронки тілесного кольору в чорний.
На останок – наносили парфуми. Вершина ароматного шику – «Climat», у крайньому випадку годилися і «Быть может». Чоловікам теж належало пахнути, проте вибір був іще меншим: «Саша» «Русский лес», «Тройной».
Без «Блакитного вогника» чи «Іронії долі» не було святкової ночі
Новорічні подарунки – чергова проблема в підготовці до свята. Дістати більшість товарів було непросто, а красиві речі – й узагалі проблемно.
Тому найчастіше в гості ходили, прихопивши пляшку шампанського, паличку ковбаси – найкраще «Сервелат». У виняткових випадках несли консервовані екзотичні фрукти, приміром, ананаси, чи коробочку шоколадних цукерок.
Часто дарували радянські парфуми, яких у магазинах було більше, ніж достатньо. Чоловікам, відповідно, одеколони.
Малеча традиційно отримувала подарунки з роботи батьків: від профкому кожна дитина до 14 років на Новий рік одержувала смачні цукерки.
Велике значення на свята мала телевізійна програма. І хоча працювало тільки два канали, телевечір був досить насиченим і цікавим. Коли в будні фільмів показували небагато, то під Новий рік по телевізору йшло багато комедій, мультфільмів, концертів. Саме тому новорічна ТБ-програма дуже цінувалася народом. «Карнавальна ніч», «Іронія долі», «Новорічні пригоди Маші й Віті», «Блакитний вогник», «Морозко» – без них святкової ночі не уявляв жоден радянський громадянин.
