У романі Бориса Акуніна «Креативщик» людське життя порівнюється зі звуковою доріжкою на музичній пластинці. Музика грає якісно і не фальшивить, аж поки голка «не спіткнеться». Потім все може піти наперекосяк, але кожному з нас дається шанс все виправити, «зіскочити» з неправильної, але наїждженої колії, і відіграти по-новому. Чисто і без фальші. Адже людина шукає себе все життя. І стресові ситуації часто призводять до того, що врешті-решт знаходить. Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
– У Донецьку якось не було часу займатись творчістю, – пригадує Яна Мельникова. – Робота, купівля квартири, дитина, рутина затягує, знаєте. А коли перебрались сюди, викладацька робота в університеті (Яна працює в Черкаському пожежному інституті імені Героїв Чорнобиля) – це всього кілька годин. Вільного часу, хоч відбавляй. І тут я якраз і почала реалізовувати те, чого довго хотіла.
А реалізовуватись Яна почала відразу у кількох напрямках. Один з них – комісійний магазин, який вона відкрила, познайомившись з іншою переселенкою – Ольгою Мордвиновою. І хоч перевезти до Черкас жінкам не вдалось практично нічого, проте вони вирішили не опускати руки і відкрили комісійний магазин дитячого та жіночого одягу й аксесуарів. Нині не лише торгують за зниженими цінами, а й постійно проводять благодійні ярмарки, де роздають речі тим, хто цього потребує, а також мистецькі майстер-класи для дітей переселенців та дітей своїх клієнтів.
– Вести бізнес дуже складно, адже пільг ми не маємо ніяких, хоч на рівні держави і було декларовано сприяти переселенцям, – коментує Ольга Мордвинова. – До того, ж у нашого магазину є ще й потужна «благодійна» складова, адже не всі нині можуть купити речі навіть за тими цінами, які ми пропонуємо. Від держави хотілось би сприяння – дешевих кредитів для бізнесу, податкових «канікул», певної ресурсної підтримки для підприємців, які опинилися в такій ситуації, як ми, але не складають руки, а намагаються прогодувати свої сім’ї та ще й іншим допомогти. Деякі міжнародні фонди, як-от «HumanPlus» допомагають нам і зараз, але хотілося б і офіційної підтримки від «своїх».
Але «комісійка» – не єдиний успішний проект. Саме після переїзду Яна Мельникова здійснила давню мрію – вивчилась на перукаря та візажиста і нині організувала «Клуб жіночої досконалості», де жінки діляться одна з одною секретами – краси, здоров’я, гармонії. До цього руху поступово долучаються і черкащанки, що дозволяє мати ще більше знайомств і зв’язків, а отже – нових проектів.
Із подібних зустрічей виростають нові ідеї, бізнес-плани та проекти, у яких реалізуються не лише переселенці, а й черкащани, що вже давно не ділять людей на «чужих і своїх».
– Ми створили «Клуб Х» – творчо-психологічний клуб, у якому люди дізнавалися, як перейти від ідеї, до її реалізації. Адже часто так буває: і можу, і хочу, і бачу конкретну ціль, і їдеї витають просто у повітрі, а далі задуму справа не йде. А наші зустрічі почали давати конкретний результат, – коментує переселенка Олена Ложкова. – Так, черкаська художниця Вікторія Міловицька після наших занять провела власний творчий вечір у музеї Кобзаря. Переселенка Люда почала організовувати майстер-класи по декупажу. Тепер вони не лише більш продуктивно продає власні вироби, а й заробляє на навчанні інших цього декоративно-прикладного мистецтва. Та й проект «Діти-квіти» як арт-студія для дітей та підлітків виник саме завдяки зустрічам у «Клубі Х».
У планах «черкаських донецьких» ще багато звершень. Вони проходять курси, про які давно мріяли, шиють м’які інтер’єрні іграшки, виготовляють прикраси, беруть участь у конкурсах і виставках та посідають перші місця. Вони розуміють, що все, що з ними трапилось – це ще один шанс. Вперто шукають себе на новому місці. І успішно знаходять.
