18 серпня, якраз напередодні Дня Незалежності, одному з найвірніших синів України мало б виповнитися 50 років. Та не судилося. Підступний ворог обірвав життя генерал-майора Ігоря Федоровича Момота у самому розквіті його сили і снаги. Тож сьогодні про те, як жив і яким був справжній український захисник, можна дізнатися лише зі слів його рідних і близьких друзів. А ще – зі сторінок книги, яку до дня народження незламного воїна написав відомий черкаський журналіст Андрій Кравець. Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
Місцем презентації книжки «Генерал Момот: наш міф» і вшанування пам’яті ювіляра недаремно було обрано Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України в Черкасах. Адже багато років він очолював заклад, який тепер носить його ім’я. Покласти квіти до пам’ятника герою і поспілкуватися з автором книги спогадів прийшли рідні, близькі друзі і бойові побратими Ігоря Момота.
– Дуже хочу подякувати всім, за те що ви прийшли, за те, що пам’ятаєте Ігоря, – відзначила дружина Ігоря Момота Надія. – Вже пройшов рік, а говорити про нього так само боляче. Сьогодні б Ігорю виповнилося 50 років… Кругла дата. Він би обов’язково відзначав її. Ігор узагалі дуже любив свята, особливо дні народження. В ці дні наш дім завжди був наповнений його друзями і бойовими побратимами, яких він збирав довкола себе. Він був дуже веселий і життєрадісний. Завжди любив читати міфи і різні історичні довідки, а тепер в історію увійшов і сам…
За словами автора книжки про Ігоря Момота, свою працю йому довелося писати двічі. Перший варіант задуманий як справжня біографічна праця, що була готова ще у травні, але потім він зрозумів, що книжка має бути цікавою й корисною не науковцям, а простим бійцям, які перебувають зараз на передовій. Саме для них було обрано і формат видання (м’яка обкладинка), і розмір. На думку автора, книжка має легко вміщуватися в кишеню солдата і не обтяжувати його свідомість зарозумілими роздумами автора.
– Слово «міф» у назві книги двозначне, – пояснює автор видання Андрій
Кравець. – З одного боку – це ініціали генерала: Момот Ігор Федорович. Ще малим він видряпав це слово у під’їзді свого будинку, і його можна знайти там і нині. Але «міф» має й інше значення – містичне, таємниче. У житті Ігоря Федоровича було так багато незрозумілих збігів, що не звернути на них увагу просто неможливо. Згадаймо хоча б той невеличкий талісман з Холодного Яру у вигляді меча, який завжди був з генералом. Перед його останньою поїздкою він чомусь розколовся навпіл. Або той факт, що герой у 15 років залишився без батька (загинув під час військових навчань), а потім уже сам залишив сиротою 15-річну доньку. Про все це йдеться у моїй книзі. Все це розкриває особистість справжнього чоловіка і чесного воїна. Я спілкувався з бійцями, які воювали разом із Момотом. Вони говорили, що в той час, коли він особисто командував, кожен солдат мріяв служити під його керівництвом, адже на відміну від більшості командирів Іван Федорович завжди йшов у бій попереду своїх воїнів, немов прикриваючи їх від ворога своїм тілом. Тож не дивно, що й після його загибелі бійці не забувають його. Для кожного, хто знав і нині пам’ятає Ігоря Федоровича, він завжди залишиться прекрасною живою легендою, добрим міфічним героєм сучасності.
Обкладинку й ілюстрації до книжки про генерал-майора Момота створила полячка Беата Куркуль, котра, за словами автора, надзвичайно поважає Івана Федоровича і взагалі вважає прикордонників елітними військами. Наразі новодрук вийшов пілотним випуском, накладом у 1 000 примірників за сприяння голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка, котрий багато років товаришував із Ігорем Момотом.
«Усюди, де був, доля закидала Ігоря Момота не як мандрівника, а як воїна. Він вижив у багатьох боях і сутичках далеко від рідної землі, а поліг, захищаючи рубежі рідної держави. Любитель історії, легенд і міфів після загибелі сам став справжньою легендою Незалежної України…» Такими словами розпочинається книга про справжнього патріота і воїна. Прикметно, що вона побачила світ саме напередодні 24-ої річниці Незалежності нашої країни. Хочеться вірити, що цей черговий містичний збіг, пов’язаний з іменем бойового генерала сучасної України, теж не випадковий, і особистий приклад справжнього героя завжди надихатиме на славні звершення і тих, хто виконує накази, і тих, хто їх віддає.
