Невгамовна голова села Балаклеї Олена Ковальська на своїй посаді вже 13 років. Тричі Олену Миколаївну переобирали очільником села, і жодного разу ні жителі Балаклеї, ні сусіднього Теклиного, яке входить до Балаклеївської сільської ради, не пошкодували про свій вибір. Інформує власний кореспондент «Нової Доби».
– Я з молодості звикла до керівних посад і відповідальності. У 26 років стала секретарем партійної організації й заступником голови місцевого колгоспу. Потім, у 2002-му, змінила на посаді сільського голову-пенсіонера. Я ж звідси, сільська, то й ці проблеми мені болять і хвилюють мене.
За три «каденції» Олені Ковальській удалося змінити Балаклею до невпізнаваності. Повністю відремонтували два дитячих садки, в одному зробили добудову, а третій звели «з нуля». Провели ремонти в двох фельдшерсько-акушенських пунктах та амбулаторії з денним стаціонаром, «перепрофілювали» приміщення колишнього профтехучилища під музей та Будинок культури, відремонтували частину доріг, освітлили вулиці. Про те, що, відучившись і пройшовши практику в Маньківському районі, ще зовсім юною повернулася в рідне село, Олена Миколаївна не пожалкувала ні разу.
– Я вважаю, що в селі кожен клаптик землі має приносити прибуток. Тому завжди й виступала за об’єднання громад. Адже тоді громади отримують і гроші, і повноваження. От я, скажімо, вже цілий рік не можу оформити документи, щоб виставити на аукціон і здати в оренду сільський ставок. Чомусь, за нашим законодавством, це повинно вирішуватись аж у Кабміні. Та хіба ж у Кабінеті Міністрів краще знають, що потрібно нашому селу? – обурюється сілький голова. – І ще щонайменше рік доведеться провозитися з оформленням документів. А тим часом ставок уже б давно міг приносити селу прибуток.
За словами Олени Ковальської, об’єднання бояться лише ті голови сіл, які не впевнені в собі й бояться відповідальності. Адже зараз усі негарадзи ще можна «списати» на уряд, Президента чи Прем’єра. А після децентралізації доведеться самому відповідати перед громадою за розподіл коштів, які село отримає від ПДФО, акцизів та інших податків.
– Балаклея – село цілком самодостатнє. Коли я прийшла на цю посаду, то бюджет виконувався на 58 відсотків – не було навіть із чого людям зарплату платити. А нині цей показник 237 відсотків. Це ж непорівнювані цифри! Ми беремо участь у всіх конкурсах і програмах – як всеукраїнських, так і міжнародних. От, наприклад, дитячий садок «Берізка» частково відремонтували за кошти проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (за умовами програми більшість коштів на певний проект виділяє Євросоюз, частину – обласний та районний бюджети, 10% збирає сама громада села). У бібліотеці – комп’ютер, ноутбук, WіFі – усе це завдяки перемозі в конкурсі Української бібліотечної асоціації за проектом «Бібліотека – громада: відкритий простір» за підтримки фонду «Монсанто». Але для того, щоб мати результати, треба працювати. І неможливо порівняти роботу сільського голови в селі, де 300-500 жителів, і там, де 12 тисяч, як, наприклад, у Червоній Слободі. А зарплату такі сільські голови отримують однакову, тож і населені пункти необхідно хоч більш-менш уніфікувати.
Розвінчує Олена Ковальська і міф про те, що малі села нічого не вирішуватимуть у громаді на прикладі своєї ж власної сільської ради.
– До нашої сільської ради входить Балаклея, де живе 4,5 тисячі людей, та Теклине на 600 осіб. Але на сьогодні Теклине з газом, з цифровою телефонізацією та стовідсотковим вуличним освітленням. Там сьогодні дитячий садочок, який бере участь у програмі ПРООН, там фельдшерський пункт із ремонтом, поштове відділення, клуб. Село розвивається, і селяни самі пропонують мені допомогу в проведенні роз’яснювальної роботи. Але ж, окрім того, можна ще розвиватися! Покращити шкільну освіту, щоб сільські діти за рівнем знань не поступалися міським і не їздили в ліцеї та гімназії в область, а мали змогу отримувати якісну освіту на місці. Це ж саме стосується й медицини, культури. Ще одним фактором, який трохи заважає об’єднанню, я вважаю «загравання» політиків із виборцями. Замість того, щоб пояснювати механізми і переваги реформи, частина кандидатів у депутати просто займаються популізом, йдучи на повідку у настроїв селян того чи іншого населеного пункту. Якщо ми вже вирішили йти в Європу, то маємо виконувати взяті на себе зобов’язання і триматися однієї позиції.
За словами Олени Миколаївни, кожному сільському голові просто варто порахувати, скільки коштів село має зараз, та скільки отримає після об’єдання громад, а також у що ці гроші варто було б інвестувати. Тоді відразу пропадуть усі сумніви.
– 25 жовтня пройдуть вибори, і жоден сільський голова не має гарантії, що його оберуть. Тому наше основне завдання зараз – не чекати «пілотних проектів», а брати на себе відповідальність і наполегливо працювати. Адже саме це є запорукою процвітання наших сіл.
У селі Балаклея – 3 дитячих садки, у кожному з яких – по три групи. Нещодавно було проведено ремонти в дитсадках «Сонечко» та «Берізка» №6, що в селі Теклиному. Найновіший дитячий садочок – «Берізка» №9, що в Балаклеї. Він був побудований уже за часів незалежності, а нині тут завершується капітальний ремонт. Повсюдно – пластикові вікна, підвісна стеля, нові кахлі у санвузлах, у дитячих спальнях – акуратні ліжечка, іграшки, скрізь чистота і затишок. Серед персоналу – не лише вихователі та кухарі, а й медсестра, навіть є логопед. Перебування дітей у садку фінансується за рахунок сільського бюджету. Триразове харчування однієї дитини батькам обходиться всього лише в 140 гривень на місяць. Для багатодітних сімей (а таких у селі – 76, у сім’ях від 3-х до 12-ти дітей) – вполовину дешевше. Для дітей учасників АТО перебування в дитсадку безкоштовне.
Нині у «Берізці» 77 діток, але завідуюча щодня отримує нові заяви від батьків. Особливість балаклеївських дитсадків ще й у тому, що вони не закриваються на літо. Впродовж двох літніх місяці повноцінно працюють усі три групи. У липні – одна.
