Разом 65 років

Разом 65 років

У свої 82 роки Віра Яківна з Черкас співає в хорі, займається йогою, сідає на шпагат і вміє робити стійку на голові. Не відстає від дружини й 90-річний Василь Йосипович, який активно користується комп’ютером і захоплюється живописом. На двох у подружжя четверо онуків і вже п’ятеро правнуків. Вони разом 65 років, та попри солідний стаж спільного життя, не розгубили ніжності й любові один до одного.

А почалася ця історія далекого 1945 року. Одразу по закінченню війни частину, де проходив службу Василь Скачков, перекинули на Далекий Схід. Дорогою солдати зупинилися біля одного двору й попросили господарів напитися води. З дому з кухлем вибігла дівчинка років дванадцяти.
– Кароока й темноволоса, Віра одразу запала в душу, – зізнається Василь Йосипович. – Раз глянув і вже не зміг забути. А вона, весела й безтурботна, тоді й уваги не звернула на одного з солдат.
Наступного разу їм довелося побачитися аж через 5 років.

Разом 65 років

– Саме було Восьме березня. І хоча в мене був дуже суворий батько, та все ж з нагоди свята таки відпустив на танці з подругою. Саме там мене знову побачив Вася, а я знову його не помітила, – пригадує Віра Яківна. – Дуже сором’язливий, він боявся підступитися. І тільки згодом, після кількох зустрічей, запропонував провести додому.
А далі Василя Йосиповича знову переводять в іншу частину.
– Майже два роки листувалися. Він присилав цілі списані зошити. Листи були такі ніжні й зворушливі, що не встояла, закохалася, – зізнається Віра Яківна. – Після школи пішла навчатися на вчителя географії. Саме закінчувала перший курс, як Вася приїхав до нас у місто, купив сукню й туфлі та повів до РАГСу. З тих пір ми разом, ось уже більше шістдесяти років.
У подружжя народилося двоє дітей: син та дочка, які подарували їм чотирьох онуків. На запитання, в чому секрет сімейного щастя, Скачкови відповідають дуже просто:

– А головне – любити один одного. Без цього так довго не протриматися. А щоб любов жила стільки років, її потрібно весь час підтримувати взаємною повагою і ніжністю. В нас ніколи не було ні статків, ні комфортного житла. Навпаки, постійно в роз’їздах, два роки в одному місці, п’ять років – в іншому. Та попри все, найбільшою цінністю для нас була й лишається сім’я.
У Черкасах подружжя вже більше 40 років. Якось приїхали сюди в гості до друзів, з якими ще під час служби багато років жили по сусідству. Роздивилися все довкола й так полюбили невеличке містечко на березі Дніпра, що вирішили перебратися сюди назавжди.
– Гарне зелене місто, з красивими вулицями та привітними людьми. А скільки тут фруктів, яка чудова природа! – говорить Василь Йосипович. – Тож після відставки отримали тут квартиру й осіли назавжди.
Віра Яківна ось уже 35 років займається у «Школі здоров’я» і майже 12 років – йогою. Попри солідний вік, жінка лишається дуже енергійною.

– Двічі на тиждень поспішаю на заняття. Вже настільки звикла до фізичної активності, що без тренувань не уявляю свого життя, – відзначає Віра Скачкова. – До всього люблю вишивати, співаю в хорі.
Натомість Василь Йосипович усе життя захоплювався живописом. Пише картини й нині, найбільше полюбляє зображати кохану дружину.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x