Ось уже понад рік редактор найпопулярнішої та найстарішої газети Донецька «Донбас» Олександр Бриж живе і успішно працює в Черкасах. Тиражі газети, звісно, дуже впали, а редакції, яка раніше мала кількаповерхове приміщення та власну друкарню тепер доводиться працювати он-лайн із різних міст України. Проте, редактор не втрачає оптимізму і вже зміг залучити для підтримки газети кошти міжнародного гранту. Олександр Бриж переконаний – головне, що газета має проукраїнську позицію і доносить її до своїх читачів. Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби»
Захоплення терористами і вимушене переселення
Спокійний плин життя редакції «Донбасу» змінився 2 червня 2014 року. Саме тоді бойовики, які напередодні захопили телецентр в Донецьку та міську газету Тореза «Гірник» із автоматами та навіть кулеметом увірвалися до редакції. Терористи проводили обшуки у кабінетах, забирали у працівників гроші, вилучали статутні документи та намагалися відкрити сейфи. А Олександра Брижа разом із редактором газети «Вечірній Донецьк» повели на допит.
– Відбувався допит у приміщенні ОДА, там, де раніше засідала обласна рада. Допит проводили двоє. Грали у «поганого» і «хорошого» поліцейського. Перший – чеченець Мансур, істерично кричав, що ми вбиваємо їхніх старих і дітей та гвалтуємо жінок та ще говорив інші безглузді речі. Інший бойовик на ім’я Річард Ялі більше схиляв нас до співпраці з бойовиками. Хочу зауважити, що бойовики сприймають журналістів якраз як своїх «інформаційних бійців». Вони так і говорять – ви наші солдати. За непокору обіцяли розстріляти на площі перед пам’ятником Леніна, оскільки якраз планували провести публічний розстріл. На кожне зауваження про те, що ми живемо в Україні і працюємо за українськими законами повторювали, що знають, де ми живемо. Після такого ми, звісно, не затримувалися в Донецьку й на добу. Переночували у друзів, зібрали речі і виїхали у Київ. Після того кілька місяців жили у Запоріжжі, а згодом «осіли» у Черкасах. Редакцією я тепер керую прямо звідси. Журналісти мої – хто де – і в Запоріжжі, і в Маріуполі. Працюють за угодою. Звісно, про самоокупність годі й говорити. Ми втратили і власну друкарню, і більшість читачів, адже з 28 тисяч тираж скоротився до 4. Та й газета приходить в руки не завжди вчасно. Інколи з тижневим запізненням, тоді, коли світ уже побачив новий номер. Проте, завдяки міжнародному гранту, який підтримуватиме нас до Нового року, поки тримаємось на плаву. А далі – час покаже.
Нині душу Олександра Брижа найбільше гріє те, що його родина нині у безпеці. Два сини працюють у медіабізнесі в Києві. Наймолодший 9-річний Іван успішно навчається у 17-тій школі Черкас, відвідує секцію футболу і вже навіть перемагає у змаганнях. Поряд дружина, яка водночас є бухгалтером сімейного газетного бізнесу та старенькі тесть із тещею, які поволі освоюються на новому місці. Але найголовніше, що всі вони тепер мають мирне небо над головою.
