Є у мене цікава особливість – притягувати до себе веселі життєві ситуації. Моя манікюрниця, послугами якої я користуюсь уже рік, недавно сказала, що жодного разу я до неї не приходила без нової веселої історії. Поділюся найсвіжішою і з читачами блогу.
Кінець робочого дня. Я спокійно миюсь у душі з надією після цього відразу поринути у вебінар по психології. Серце сповнене радісних очікувань. Ніщо не «предвещает беды». Але спокій лише вдаваний. Раптом тишу квартири прориває дзвінок у двері. Оскільки я нікого не чекаю, а нову мою адресу знає дуже обмежене коло осіб, я думаю «кляті агітатори» і миюсь собі далі. Але чи то агітатори дуже приставучі, чи платять їм за кожну людину – дзвонять знову і знову.

Доводиться йти відкривати і тут я розумію, що недооцінювала увесь масштаб катастрофи. На порозі не агітатори, а сусіди, у яких холодні батареї в деяких кімнатах і вони думають, що це через мене. Живу я на 9-му, сусідів толком не знаю, бо квартиру винаймаю. Доводиться вірити на слово сусідці «двері в двері» і впускати чоловіка, який починає спускати в батареях повітря і воду. Робить він це довго, з годину, якщо не більше. Результату – нуль. По ходу весь час напрошується на каву. Кави у мене вдома не виявляється. Наливаю йому чаю, нарізаю бутербродів, аби тільки відчепився. І тут настає кульмінація. В двері дзвонять раз, мабуть в 5 чи 6-й за вечір (у процесі спускання води приходили й інші сусіди і чомусь посилали мене до комунальників, хоч за ідеєю мали б іти самі).
Я сердито примовляючи, що до мене, мабуть, увесь будинок вирішив сьогодні прийти, йду відкривати і чую за спиною
«Если это жена, то я уже выхожу».

На порозі і справді стоїть дружина невмілого сантехніка. Для повноти образу хіба качалки не вистачає і грізно мене запитує, скільки ще часу він у мене пробуде.
«Та у нього все одно нічого не виходить. Забирайте. Тут майстра треба», – кажу я, лише після сказаного розуміючи усю двозначність фрази.
«Пойду, а то ой сейчас скандал будет . Извини, если что не так»…
Вкотре переконуюсь у чоловічій підступності…