Смілянський завод з виробництва лимонної кислоти почали вирізати на металобрухт, незважаючи на пропозиції про купівлю підприємства вітчизняними інвесторами. Про це «Новій Добі» повідомили одразу декілька працівників заводу.

Завод став єдиним в Україні виробником лимонної кислоти після того, як декілька років тому було повністю знищене виробництво на Харківському заводі харчових кислот. Тож Україна через декілька тижнів може втратити єдиного її виробника в державі.

Смілянське підприємство до 2013 року не лише забезпечувало лимонною кислотою українських виробників харчової продукції, але й експортувало її.

За останні роки завод кілька разів міняв власника. У 2008 році екс-народний депутат Віктор Тимошенко продав 91,25% цього підприємства київському бізнесмену Миколі Чернову. Втім, Чернову не вдалося налагодити роботу заводу. Підприємство припинило свою роботу у 2013 році. Підприємство потрапило у заставу «Легбанку», до якого була введена тимчасова адміністрація.

Після того, як смілянське підприємство з виробництва лимонної кислоти буде вирізано, на теренах пострадянського простору залишиться лише один значний завод з виробництва цієї продукції – “Бєлгородський завод лимонної кислоти” (“Цитробєл”, Россія). Знищення виробничих потужностей заводу дозволить повністю захопити ринок України китайським і російським виробникам.

Ситуацію із заводом прокоментував Олександр Демьянко, голова громадської ради при міськвиконкомі м. Сміла:

– Щодо ситуації, яка сталася із заводом по виробництву лимонної кислоти, то це не поодинокий випадок. Смілянські заводи, які дають людям можливість працювати, знищуються людьми, які просто викуповують за безцінок, чи свідомо доводять до банкрутства. Це вже сталося із заводом «АЖУР» (фабрика морозива – авт.), який зараз не працює… І, на жаль, місцева влада не прислуховується до громади міста. Тому, думаю, що з такими темпами люди будуть масово виїжджати зі Сміли, продаючи за безцінь майно. Адже практично, весь середній клас Сміли зараз перебуває на межі виживання.

Роботи в місті практично немає, а комунальні тарифи найвищі в країні, наприклад опалення – 21 грн за кВт., вода – 22 грн за куб.

В. о. міського голови Сміли Ярослав Березань зазначає, що завод перебуває у приватній власності і власники дуже «неконтактні»:

– Раніше вони вже вирізали на металолом цукровий завод, а нині почали той самий процес із заводом по виробництву лимонної кислоти. Справа в тому, що на заводі вони ще й мали установку по виробництву електроенергії, оскільки під час процесу виробництва лимонної кислоти «побічним продуктом» є велика кількість гарячої води. Таким чином підприємство ще й опалювало частину будинків у місті. Проте років 10 назад вони від цього відмовилися і продали обладнання. А 2 роки тому проблема виникла із сировиною, оскільки підприємство закуповувало іноземну патоку, а з ростом долара їм це стало економічно невигідно. З того часу виробництво на заводі припинилося, хоч він і давав роботу близько сотні людей. Нині власники у Києві й жодного зв’язку в нас з ними немає.

Ілья Слободяник, голова ГО «Об’єднання підводних мисливців та рибалок Черкащини», житель міста Сміла:

– Ситуація там давно така. У реального теперішнього власника Ярослава на умі лише «швидкі» гроші, саме тому так і склалася. Поки працювало виробництво, повкладали договори, у тому числі й з іноземцями, повидурювали коштів і закрилися… У нього таких фірмочок було чимало – і на кожній – купа судів та боргів… Так що тут багато що залежить від самого власника. Адже попит на кислоту в них був…

А зараз уже лишилося порізати на метал, щоб хоч щось заробити, або видурити в держави дотації на нове відкриття.