Впевнений у собі й прямолінійний президент черкаської гімназії №9 Іван Величко у майбутньому хоче стати поліцейським. Хлопець любить читати книжки й обожнює правознавство. Про те, що надихає Івана на нові ідеї та звершення, він розповів кореспонденту «Нової Доби».
– Що полюбляєш їсти на сніданок?
– Я не починаю свій ранок з кави, бо не люблю цей напій. Зазвичай їм кекс з чаєм. Часто їм суп чи кашу пісну. Взагалі люблю все, що є вдома: і яєчню, і картоплю, і овочі. Вівсянку й геркулес люблю, а ось манну кашу просто ненавиджу.
– Іване, як ти став шкільним президентом?
– Напевно, як і у кожній школі у нас проводилися вибори. Кожен кандидат подавав заявку на участь. По всій школі були розклеєні агітаційні плакати кожного учасника. Також кандидати на посаду президента гімназії представляли учням свою передвиборчу кампанію. І завершальним етапом учні школи обирали гідного, на їх думку, учня на посаду президента.
– Чи велика була конкуренція?
– Учасників було достатньо. Взагалі десятеро людей висунули свою кандидатуру на посаду шкільного президента. Це були як і хлопці, так і дівчата різного віку.
– Якою була твоя передвиборча кампанія?
– Я запропонував учням нашої гімназії туристичні поїздки та походи, збільшення кількості розважальних заходів для учнів: концерти, спортивні олімпіади та флешмоби. Також я хочу організувати квест. Тобто учні з п’ятого по дев’ятий класи будуть бігати по всій будівлі школи і в кабінетах знаходити різноманітні завдання і головоломки, які мають вирішити. За результатами буде обрано команду-переможця, якій вручать заохочувальні призи.
– А що ти відчув, коли став президентом? Які були перші думки?
– Спочатку я не повірив у це. Адже коли проводилися вибори у нашій школі я захворів, тому лікувався вдома. До мене у гості прийшли мої друзі і сказали, що я переміг. Я подумав, що це розіграш. А потім подивився на шкільному сайті і дізнався, що мене справді обрали президентом. Я був дуже радий, навіть гордість відчув.
– Які заходи ти вже провів у школі?
– Щосереди я відвідую збори Учнівської Міжпарламентської Асамблеї. Там, я та інші шкільні президенти нашого міста розробляємо нові проекти і обговорюємо план втілення їх у життя. Ці проекти втілюються і в школі, і на загальноміських заходах. Як на мене, учні нашої школи стали більш дружними і активними. До мене президентом була дівчина – Анна Іванчук. На мою думку, вона була гарним президентом. Тому я намагаюсь продовжити її роботу і ввести ще якісь нововведення. Взагалі гімназія розвивається і постійно змінює напрямок своєї діяльності.
– Чи хотів би ти щось змінити у шкільному самоврядуванні?
– Нині ми ще збираємо шкільний парламент. Але, з досвіду попередніх років, хотілося б, щоб шості і сьомі класи були більш активними й подавали більше нових ідей.
– Які якості, на твою думку, притаманні президенту?
– На мою думку, це – рішучість, прямолінійність і активність. У президента мозок повинен працювати завжди на всі сто, де б він не був і щоб він не робив. І, звичайно, президент має заслужити повагу інших людей.
– Чи вплинуло на тебе «президентство»?
– Мене почали впізнавати у школі. Я здружився із адміністрацією нашої гімназії. Також у моїй голові все частіше зароджуються нові ідеї, які я відразу намагаюся втілити у життя.
«Мої дії залежать від мети, яку я переслідую»
– Чим ти захоплюєшся у житті?
– Я люблю читати. Читаю книжки різних жанрів, хоча захопився читанням доволі нещодавно, бо раніше книжки мене не дуже цікавили. Мабуть на це, також вплинуло те, що я став шкільним президентом. А взагалі моя найулюбленіша справа – це бойове самбо.
– Який політик тебе надихає?
– Олег Ляшко. Ця людина прямолінійна, вона ніколи не тримає все у собі. Виступи Олега Ляшка справді дуже емоційні й надихають народ на рішучі дії. Також мені подобається політична програма партії «Свобода».
– Який твій улюблений предмет у школі?
– Мені подобається правознавство. Іноді мені трохи складно зрозуміти деякі тонкощі цього предмету, але все одно інтерес не зникає. Люблю українську літературу. І оскільки я хочу бути поліцейським, то обожнюю фізкультуру.
– Яка найголовніша мета твого життя?
– Вільна країна – це основна мета. Можливо це звучить пафосно. Але все ж таки мені хочеться, щоб наша країна була вільною й незалежною. Щоб в Україні панувала злагода і найголовніше – мир. А якщо говорити за нинішню мету, а не головну, то це вступ до університету на спеціальність – внутрішні справи.
– Як ти добиваєшся своїх цілей?
– Мої дії залежать від мети, яку я переслідую. Наприклад, для того, щоб наблизитися до здійснення мети про мир у нашій країні, ми проводимо благодійні бали. Всі виручені кошти з яких ми передаємо випускнику нашої школи, який наразі знаходиться у зоні АТО. Також у нашій гімназії стояла спеціальна скринька, в яку учні могли вкинути гроші для бійців батальйону «Азов».
– Який твій життєвий девіз?
– Взагалі у мене немає життєвого девіза. Але є фраза, яка стимулює – це ніколи не здавайся і побачиш як здаються інші.
Тімергаліна Валерія
