Чорнобаївщина вшанувала пам’ять жертв Голодоморів

Чорнобаївщина вшанувала пам’ять жертв Голодоморів

У суботу, 28 листопада, у Чорнобаї для вшанування пам’яті загиблих від голоду жертв геноциду українського народу 1932-1933 рр., голодоморів 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 рр., представники влади та громадськості провели мітинг-реквієм біля пам’ятного знаку жертвам Голодоморів.
У заході взяли участь керівники району та селища, представники духовенства та громадськість. О 16.00 учасники акції долучилися до загальноукраїнської хвилини мовчання та традиційної акції „Свіча пам’яті”.
В ході скорботного заходу присутні поставили запалені лампадки та свічки до підніжжя пам’ятника, а також поклали вінки, квіти, символічні композиції з колосків і калини. Учні Чорнобаївської школи № 1 підготували поминальний стенд в знак пам’яті всіх, хто прийняв мученицьку смерть від голоду.

Чорнобаївщина вшанувала пам’ять жертв Голодоморів
Чорнобаївщина вшанувала пам’ять жертв Голодоморів
Чорнобаївщина вшанувала пам’ять жертв Голодоморів

В селі Савківка пройшла година скорботи

«Горить свіча… А, може, то Душа?» – під такою назвою пройшла година пам’яті і скорботи в селі Савківка, Чорнобаївського району.
Захід розпочали з покладання квітів до пам’ятного знаку жертвам голодомору. З промовою до савківчан звернулася голова Чорнобаївської селищної ради Алла Мірошниченко. Жіночки з клубу «Червона калина» помолилися за упокій замучених голодом.
Продовження відбулося в Савківській бібліотеці. Учні села підготували сценарій, в якому у віршованій формі відобразили жахливі події лихоліття пережитого нашими пращурами. Низький уклін цим діткам за їх небайдужі маленькі серця. Не можливо було без сліз і хвилювання слухати виступи Влада Вовка, Ані Квітки, Тараса Шепеля, Тані Литовченко, Артема Татаровського, Ані Шепель, Ангеліни Сірої.

Чорнобаївщина вшанувала пам’ять жертв Голодоморів

Активну участь в підготовці сценарію взяла Тетяна Калашник: у її виконанні звучала молитва за убієнних голодом.
Далі відбувся поминальний обід. Всі, хто завітав на захід, прийшли не з порожніми руками, (випічки, цукерки, печиво). Кожен хотів внести свою часточку турботи в проведенні. Особлива подяка за смачний капусняк, який приготували Євдокія Коцюба та Галина Шепель.
– Я радію за своє село, – говорить ведуча заходу Лідія Полубєхін, бібліотекар Савківської СБФ, – за людей, серед яких ще залишилися небайдужі до свого минулого, яких хвилює життя України і її синів сьогодні. І вони, не зважаючи на свій вік, свої турботи, завжди залишаються людьми.

Україна. 1932–ий. 1933–ий. Голод. Жах. Дике безправ\’я. Найродючіша у світі земля густо вкрита мерцями. Моторошний парадокс: вмирали на родючих чорноземах, на безмежних ланах і полях, всіяних житом і пшеницею. Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. Над квітучими українськими селами чорним смерчем пронісся страшний Голодомор! І помирали селяни, і просили їсти діти, і не було порятунку, бо голод – то від Бога, а Голодомор – то від людей – жорстоких та немилосердних! Тоді врятувати селян міг хліб, а тепер – тільки пам’ять, наша пам’ять…

Немає серед українців такої сім’ї, якої б не торкнулася ця страшна трагедія. І ми не вправі забувати про це. Ми, українці, повинні пам’ятати своє минуле, воно дає нам сили жити і будувати майбутнє. А наше майбутнє – в щасливій і багатій Україні. Пам’ятаймо і пишаймося, що ми – українці!
Миру вам мої рідні! Миру нашим дітям і онукам! Миру нашій рідній Україні! – завершила годину скорботи Лідія Полубєхін, бібліотекар Савківської бібліотеки-філіалу.

Інна ЧМИХАЛО

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x