У співочому селі Білозір’я є власний хор під назвою «Терниця». Незмінна учасниця цього колективу – Надія Федорівна Савченко – віддала пісенній творчості все життя. Як сама говорить, співає з першого класу, а зі сцени почала виступати відразу ж по створенню нового Будинку культури в селі (у 1972 році). Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».

– Щойно новий Будинок культури відкрили, відразу ж я туди співати й пішла. Працювала керівником хореографічного колективу, якраз із колективом і відкривали цей заклад. Був у нас і хор, було в нього звання народного, але коли розпався Радянський Союз, тоді розпався й колектив. А пізніше керівник хору Володимир Харченко «зібрав» новий «кістяк», «серце» хору, й ми стали «Терницею», а згодом і молодь «підтягнулася», і чоловіків маємо багато в колективі. Тож зараз нас, «співочих», аж 20 осіб. І йшли співати попри всілякі труднощі, раніше навіть у неопалюваному клубі збиралися. Нині в Центрі творчості й дозвілля маємо всі умови для репетицій та виступів, а збираємося двічі на тиждень, і завжди репетиції затягуються на 3 – 3,5 години, – розповідає Надія Федорівна. – Сама я співаю з дитинства. Батько в мене грав на гармошці й співав дуже гарно. І мати співала, я ще з дитинства підспівувала їй.

У Будинку культури села Білозір’я Надія Савченко познайомилася зі своїм чоловіком Олексієм Івановичем, із яким вони душа в душу прожили 43 роки, виростили двох дітей та вже мають двох онуків.

– Скажу, що ні діти, ні внуки не пішли моїм співочим шляхом. Діти – підприємці. 20-річна внучка теж не має особливої пристрасті до пісні. Може, хоч 5-річний онук співатиме, – посміхається Надія Савченко. – А загалом колективу не бракує уваги ні від художнього керівника, ні від голови об’єднаної територіальної громади, який із нами на кожному концерті. От якби ще держава допомогла костюми обновити та гроші на поїздки на фестивалі виділяла, бо місцевого бюджету на це, на жаль, не вистачає. А так є чим похвалитися. Якось у Черкасах в ПК «Дружбі народів» наш співочий квартет навіть гран-прі взяв.