Президент Черкаської школи №30 – Юлія Дзюра мріє, щоб стіни її школи прикрашало графіті. У вільний час дівчина пише вірші, а у майбутньому хоче усиновити дитину з дитячого будинку. Про професію «свого життя» та плани після закінчення школи Юлія розповіла кореспонденту «Нової Доби».
– Юліє, президенту треба багато енергії для нових ідей та звершень, як ти підзаряджаєшся зранку?
– Я люблю вівсянку, адже я веду здоровий спосіб життя і мені необхідно їсти щось корисне. Зазвичай на сніданок я їм варені яйця чи вівсяну кашу. Чай і каву не люблю, тому просто випиваю склянку кефіру зранку.
– Як проходили вибори президента у вашій школі?
– У нашій школі був спеціально відведений день, коли на перервах учні старшої школи брали бюлетені і анонімно голосували. Я виборола перемогу з розривом від своєї суперниці у 230 голосів. Для мене те, що я все ж таки стала президентом було дуже не очікувано, навіть до цих пір не віриться у це.
– Що чи хто підштовхнув тебе висунути свою кандидатуру на посаду шкільного президента?
– Я соромлива людина і спочатку мені було дуже ніяково. Але наш колишній президент – Мілена сказала, що вірить у мене і наполягла на тому, щоб я спробувала. І зараз я рада, що так склалися обставини, адже будучи шкільним президентом маю змогу допомагати іншим людям.
– Якою була твоя передвиборча кампанія?
– Моя передвиборча кампанія була досить місткою і я старалася «дивитися правді у вічі». Тобто, я не зможу звернути за один рік цілі гори, але поступово, маленькими кроками можна внести корективи у шкільне дозвілля. Наприклад, можна змінити ставлення дітей до школи і взагалі їхній погляд на життя. Нині у школі я намагаюся зробити дружню атмосферу, тому проводжу більше розважальних заходів. Також одним із пунктів моєї передвиборчої програми було графіті на школі, до створення якого планую залучати черкаських вуличних художників. І я зажди закликаю всіх учнів підтримувати чистоту в школі.
– Як потрібно боротися з прогульниками і двієчниками – твоя порада?
– На мою думку, усі прогульники і двієчники просто не мають мотивації йти до школи, а якщо людина чогось не хоче, то її не змусиш. Я вважаю, що апарату-примусу не потрібно вводити. Навпаки треба чимось таких учнів зацікавити. Наприклад, шкільне самоврядування – це дуже захоплива практика. Звичайно, бути шкільним активістом – клопітка справа, але того варта. Адже так можна внести якісь свої зміни і залишити після себе слід у школі.
– Якби у тебе була б можливість модернізувати систему освіти у нашій країні, які б зміни внесла?
– Я хочу, щоб у шкільній програмі було більше творів для читання, розрахованих саме на наш вік. Наприклад, нещодавно ми читали твори Оноре де Бальзака, які було важко зрозуміти. Я взагалі люблю читати, ще з чотирьох років полюбила це заняття. А нині вже маю власну бібліотеку. Але деякі тори шкільної програми мені справді важко осягнути, тому треба спрощувати перелік. Також учням потрібно більше практики, а не теорії. Тобто, щоб ми більше досліджували, а не заучували. І необхідно на уроки запрошували успішних людей, наприклад письменників, це буде надихати учнів на якісь ідеї у майбутньому.
– Якби мала б годину аудієнції з Президентом України, про щоб б розмовляли?
– По-перше, я б йому сказала «дякую». У такий не простий час взяти владу в свої руки – це вже велика відповідальність. Адже кожен крок президента країни завжди буде на осуді, і знайдуться невдоволені люди. По-друге, я б хотіла запитати у Петра Порошенка як підвищити рівень самосвідомості українців. Наприклад, зараз наші чоловіки мужньо захищають Україну і все це буде довго відгукуватися у серцях наших співвітчизників.
– Яке твоє хобі?
– У мене багато хобі, інколи навіть здається, що забагато. Я люблю писати різноманітні вірші, займатися рукоділлям та готувати смачні страви. Але, на жаль, не завжди є час на всі ці заняття, адже скоро екзамени і потрібно старанно готуватися до них.
– Як мотивуєш себе у житті?
– Моя головна мотивація – хто ж якщо не ти! Я вважаю, що потрібно починати з себе, якщо я не зроблю перший крок, то хтось інший зробить його за мене.
– Чи вважаєш ти себе прикладом для наслідування?
– Я не ідеальна, напевно, як і кожна людина. Але інші люди можуть брати з мене приклад як владнати ту чи іншу ситуацію, з моєї мотивації. Я також можу почерпнути щось у своїх однолітків.
– Який у тебе тип темпераменту?
– Я – холерик, іноді буваю дуже запальною. Але стараюся «тримати себе в узді», адже як президент я повинна вести себе стримано і відповідально.
– Які твої плани на майбутнє?
– Наразі – благополучно здати ЗНО. Мрію вступити до Львівського національного університету ім. Івана Франка на факультет журналістики. Нещодавно я відвідала Львів, і він мені чимось нагадав Черкаси. Мабуть тим, що у ньому панує атмосфера затишку. Місто Лева, як один великий камін. Черкаси також спокійне затишне місто, тому для мене ці два міста схожі.
– Як у майбутньому плануєш поєднувати і сім’ю, і кар’єру?
– Я вважаю себе закомплексованою людиною, тому не бачу себе у сім’ї до 27 років. Я планую стати успішним журналістом. Взагалі я людина, яка не може сидіти на одному місті, тому бути домогосподаркою не моє. Але все ж таки, коли у мене буде своя родина, то я б хотіла взяти дитину з дитбудинку. Адже всі ми рівні, тому треба давати другий шанс цим дітям.
Валерія Тімергаліна
