Руслан Обуховський: «Дві дочки і два синочки – наше з Анею щастя»

Руслан Обуховський: «Дві дочки і два синочки – наше з Анею щастя»

З точки зору сторонніх людей приводів для того, щоб вважати себе щасливою людиною, у Руслана Обуховського більш ніж досить. Він відомий у Корсуні-Шевченківському успішний підприємець, про яких кажуть «зробив себе сам». Реалізував себе й як громадський діяч: у минулому не раз був обраний депутатом міської ради й відзначався активною громадянською позицією, вболіванням за справи міста.

Чомусь сподівалась, що на запитання, чи відчуває себе щасливим, Руслан Сергійович почне розповідати, чого ще не зробив із запланованого, чого прагне досягти, що поміняти. Але він запромінився усмішкою і висловився коротко:
– Я абсолютно щасливий. Для мене щастя – це моя велика родина. От дві дочки – Даша і Саша та два синочки – Трохимко і Марко – це і є наше з дружиною Анею щастя.
Ми свідомо прийняли рішення стати великою родиною. Обоє вже мали життєвий досвід, сформовані поняття про життєві цінності. Маючи двох дівчаток, хотілось і синочка. От і народили три роки тому Трохимка, а торік і Марко з’явився. Йому зараз півроку.

Руслан Обуховський: «Дві дочки і два синочки – наше з Анею щастя»

Почуття батьківства важко передати словами. Вражає те, що в дітях бачимо власні риси – мої очі й усмішка мами, мої рухи й мамині інтонації у голосі. Що коїться в душі, коли відчуваєш рідний запах дитяти, доторки маленьких ручок! Я вже зараз нерідко замислююсь, ким вони стануть, коли виростуть, приглядаюсь до того, як формуються уподобання дітей. Даша всерйоз вивчає іноземні мови, німецькою навіть інколи з мамою вільно спілкується. Сашу зацікавила музика, з Трохимком граємо у футбол, він тягнеться до техніки. Усе це наповнює кожен день мого життя особливим змістом. Кожну вільну хвилину стараюсь присвятити дітям, поспілкуватись, чомусь навчити, щось нове разом з ними побачити, відкрити. Я люблю спостерігати, як вони ростуть, як між собою спілкуються. Дівчатка для братиків – неперевершені няні й вихователі.

До розмови долучається мама Аня:
– Дійсно, для мене формула щастя – наші діти. Любові вистачає на всіх, турботи – також. Вони бачать, з якою любов’ю і повагою один до одного ставляться тато й мама, і самі ростуть дружними. Дівчатка (а Даші вже незабаром вісімнадцять) – справжні помічниці в домашніх справах. Я ж відчуваю величезну душевну втіху, спостерігаючи, як діти ростуть, міняються, дорослішають. Радію і першому крокові, і першим словам, і забитому Трохимком м’ячеві у ворота, і рясним гарним оцінкам у щоденнику Саші.
Колись навіть не думала, що стану багатодітною мамою, а зараз не уявляю життя без кожного з них…
Отака, виявляється, проста й мудра формула людського щастя.

Людмила Моренко

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x