Як філолог поринув у квантову фізику

Як філолог поринув у квантову фізику

«Свобода волі є, свобода вибору є. Вона існує на базовому фундаментальному рівні», – Макс Кідрук

Щоразу переконуюся: за межею зони комфорту трапляються дива. Маленькі такі, але реальні дива. Як-от, усвідомлення чогось, зміна понять у твоїх принципових позиціях, можливість навчитися мислити інакше. Саме такі дива зі мною трапляються під час і після відвідин лекцій проекту «Quantum» від Макса Кідрука. Людини, що здатна змусити мене – філолога!!! – слухати про квантову механіку і «кванти світла», пропустивши при цьому тренування. (Хто не знає, пропустити тренування для моєї скромної персони – із розряду смертного гріха).

Лекція про чорні діри змінила моє ставлення до життя. Коли ти розумієш, що на вищому всесвітньому рівні існує щось, яке ні пощупати, ні виміряти, ні осягнути не можна. І це щось здатне затягнути тебе, твій світ і усе за якусь уявну, але менше з тим, реальну «лінію горизонту подій». Після цього я почала жити усвідомленіше.

Лекція про способи знищення планети перевернула моє ставлення до смерті. Смерть – це не щось, що відбирає у тебе можливість дихати, і це не філософська категорія. Це чітка і реальна річ, особливо, якщо вона стосується планети. Бо ми якось звикли до того, що нібито життєві ресурси нашої планети – нескінченна дань, якою ми собі безоплатно користуємося.

Як філолог поринув у квантову фізику
Остання, лекція про найменші частинки нашого світу вивернула мій мозок на виворіт і при цьому дала можливість повірити у настільки нереальні речі, які при цьому мають досить реальне підґрунтя. Невизначеність, розмитість – це ми? У цьому суть буття? Поки ніхто нікого не чіпає і не впливає – ми всі природні, щирі і свою суперпозицію визначаємо самі? Хвиля чи матерія? Ми існуємо чи, може, нас немає? «Немає ніякої ложки?»

Електрон, який може поводити себе і як хвиля, і як матерія, визначає фундамент для категорій «воля», «вибір» і «існування». Якщо на електрон не дивитися – він невизначений. Там, на найнижчому рівні нашого світу, де не існує шаблонів, впливів, тисків і очікувань поведінки. Все розмито, все є і всього немає.

«Я мислю, отже я існую» – вже не працює, бо після таких відкриттів і такого розширення своєї свідомості крутиться інша думка: «Починаю мислити, що мене не існує».

Розширюйте свою усвідомленість, вимикайте логіку, вчіться мислити інакше. Це все там – за межею зони комфорту, там, де є воля і вибір.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x