…а зараз він підтримує на шляху до здоров’я інших
Почалося все 16 років тому. У 1999 році в Олександра Миколайовича знайшли у хребті 7 гриж. Окрім того, він мав проблеми з тиском, боліла голова, ноги. Потрібно було терміново робити операцію: вирізати грижі.
– Лікарі сказали мені, що я від кінчиків волосся до нігтів на ногах залежу від них. Мовляв, збирайте гроші, ми підготуємо для вас ліжко-місце у столичній лікарні. Сума була для мене непідйомна – 2 тисячі доларів. А гарантій не давали ніяких. Тому я відмовився від операції, – розповідає Олександр Толбатов.
Чоловік тоді був морально розбитий, адже не хотів причиняти проблем своїм рідним. «Почав собі міркувати: продам свою стареньку машину, гараж, заплачу за лікарню. Але ж так із годувальника я перетворюся в трутня, ворога для своєї родини», – пригадує інструктор із плавання.
«Ви – революціонер у медицині»
Щоб підтримати Олександра Миколайовича, його син добув для нього путівку на відпочинок у Коктебель. Тоді він не міг навіть триматися на воді, адже важив 120 кілограмів. Спостерігаючи на курортному пляжі, як собака балансувала на воді з допомогою пустої пляшки, задумався про те, щоб теж змайструвати для себе прилад для плавання. Згодом самотужки розробив спеціальний жилет і почав займатися водною гімнастикою. Винахід у поєднанні з наполегливою роботою над собою приніс свої плоди: Олександр Толбатов позбувся своїх недуг, став струнким, міцним і загартованим.
– В армійські роки мій зріст був 181 сантиметрів, а зараз – 182. Я не «осунувся», як більшість людей із віком, а навість підріс, тому що мій хребет розправився, а грижі втягнулися, – розповідає пан Олександр.
Після двох років занять у жилеті лікар обстежив Олександра Миколайовича і заявив: «Ви – революціонер у медицині. Якби особисто не бачив ваших минулих проблем, не повірив би в те, що бачу. Тепер ви маєте допомагати людям». Цим і займається донині Олександр Толбатов. Слава про його метод лікування поширилася серед людей, тож до нього приходили все нові підопічні. За 16 років жилетів зробив стільки, що після першої тисячі у 2007 році перестав їх рахувати. Замовлення на винахід надходили не лише з багатьох міст України, але і з-за кордону.
За допомогою «жилета Толбатова» оздоровлюється весь світ
Зараз «жилет Толбатова» – запатентований винахід, відомий у всьому світі. Механізувати процес його виробництва складно, тому їх виготовляє Олександр Миколайович вручну за участю своїх друзів.
– Жилет виконує три функції. По-перше, витримує на воді кількох людей, тому його можна використовувати для порятунку потопаючих. По-друге, пляшки на спині масажують м’язи та хребет, тож він чинить оздоровчу дію. По-третє, він ще й екологічний, адже виготовлений із вторинної сировини: пластикових пляшок та пінопласту. У результаті спалення цих матеріалів, як відомо, виділяється велика кількість токсичних речовин, – розповідає винахідник. – Жилет також зігріває тіло. Мій рекорд – 31 година 40 хвилин, проведених у воді при 20 градусах морозу. Без жилета я не витримав би стільки.
Із винаходом Толбатова оздоровлюються навіть у Африці – на острів Маврикій передали свого часу цілу партію чудо-жилетів.
Поборов недугу сам – допоможи іншим
З роками Олександр Миколайович зібрав довкола себе великий гурт однодумців, які назвалися «Черкаський клуб довгожителів». Щоранку, незважаючи на свій стан, погоду, ці люди йдуть до Дніпра, щоб зарядитися бадьорістю та здоров’ям на весь день. Але найпершим завжди приходить Олександр Миколайович. Щоранку замірює температуру води, готує пляж до приходу відвідувачів. Особливо багато роботи для нього взимку: потрібно прорубати лід, щоб підготувати місце для купання. Коли сильні морози, опів на другу прокидається і максимум о третій уже тут. А в теплу пору року приходить о четвертій.
Улюбленець Олександра Миколайовича – Дмитро Авдєєв, незрячий «морж».
– Дізнався 6 років тому, що тут плавають у жилетах. Мені захотілося спробувати, хоча й не був упевнений, чи вийде, бо я ж не бачу. Почав займатися наприкінці літа, згодом похолодало. Думав собі: шкода, що скоро доведеться припинити заняття. А мені Олександр Миколайович і каже: «А нічого, ти продовжуй купатися, так і звикнеш», – ділиться спогадами Дмитро.
Тож тепер Дмитро моржує: займається щоранку, незалежно від пори року й погоди. Каже, перестав турбувати остеохондроз, та і вірусні захворювання менше чіпляються. У воді він не боїться відходити далеко від берега. Зі своїм інструктором незрячий «морж» навіть плавав на Чаїний острів, здолавши відстань у 1 600 метрів.
Хтось прийшов до «Клубу» по добрий настрій, а когось пригнала болячка. Так, Павло Тарасенко займається водною гімнастикою з минулого літа.
– Були серйозні проблеми з хребтом. Більше року не допомагали лікарняні процедури, уколи. Три тижні поплавав у жилеті – і минув біль, зникло безсоння, зір покращився. Раніше нога німіла, а тепер таких проблем немає. Навіть самооцінка поліпшилася, адже тут такий доброзичливий колектив, – розповідає пан Павло.
А от Ніна Кривокінь моржує теж із минулого літа. Тривалий час не наважувалася скупатися у водохрещенській ополонці, хоч і хотіла. Подруга її привела до пана Толбатова. «Спочатку не могла уявити, як у холодну воду зайду, а зараз не уявляю жодного свого ранку без купання в Дніпрі», – ділиться емоціями пані Ніна.
Тетяна Вишнякова займається 2 роки. Почала влітку, а згодом звикла і до зимових занять. За цей період позбулася 10 кілограмів ваги.
Черкаські «моржі» розповідають, що у загартуванні дуже важливо правильно морально налаштуватися.
– Людина, коли загартовується, міцніє. У воду ми йдемо по здоров’я і не думаємо про погане. Є новачки, які не можуть самі наважитися. Їх ми підтримуємо і заводимо за руку в водойму. Згодом вони розслабляються і долають свій страх, – пояснює Людмила Жерепа.
Як розповідають у «Клубі довгожителів», на їхнє традиційне місце приходить багато людей, а влітку навіть черги за жилетами стоять. Новеньким черкаські «моржі» завжди раді: усім забезпечують моральну підтримку і гарячий чай.
Олеся Безпалова, фото Наталії Щепак
