Катеринопільчанин майже півстоліття пропрацював фельдшером

Катеринопільчанин майже півстоліття пропрацював фельдшером

У трудовій книжці Петра Івановича Шамардака був тільки один запис про те, що він прийнятий на роботу в Єлизаветський фельдшерсько-акушерський пункт. І тут він пропрацював без декількох місяців півстоліття. А перед тим, як потрапити на Катеринопільщину, уродженець села Положаї, що на Київщині, мріяв стати військовим лікарем. Для цього вступив до Київського військово-медичного училища імені Щорса (сьогодні це Київське медучилище №2). Вчився добре, опановував усі, передбачені програмою, предмети, серед яких була й польова хірургія. І вже навіть знав Петро Шамардак, що служитиме в Закавказькому військовому окрузі. Але сталося непередбачене — захворів на ревматизм. І юнака комісують. Що робити? Як бути далі? Але, як кажуть, світ не без добрих людей. Земляки — головний лікар Катеринопільської лікарні Михайло Левченко та лікар Олександр Кириленко — запросили юнака в район. І з 10 травня 1960 року Петро Іванович почав працювати у Єлизаветці.

— Тоді в селі було півтори тисячі населення, — пригадує він, — тому роботи для сільського фельдшера вистачало і вдень, і вночі. А ще ж було два хутори – Джулинка і Стольніково (Червоний Брід). Ще й там людям потрібно було надавати медичну допомогу. А додайте сюди ще й колгоспний пологовий будинок. За рік у ньому народжувалося до двадцяти діток. Скажу відверто, такого ідеального порядку, як у ньому, більше ніде не бачив не те, що в інших селах, а навіть у районі. Тривожно й важко мені стає на душі, коли бачу, що сьогодні у Єлизаветці народжується одна дитинка раз у три роки. І та не наша, бо не залишиться в селі, бо ж батьки, шукаючи кращої долі, покидають свою малу батьківщину. Немає тут ніякого майбутнього: вимирає село. Тільки згадка залишилася про хутори. Колись не спалося, тому знайшов собі заняття — почав рахувати: а скільки ж сьогодні жителів. І вжахнувся: приблизно 200 осіб, у дитячий садок немає кого набрати.
Чимало в трудовій діяльності сільського фельдшера було таких випадків, що закарбувалися на все життя.

Про всі зразу і не згадаєш. Але про цей Петро Іванович розповів:
— Покликали мене до дитинки. Кажуть, померла. Накрили її вже якоюсь хустиною. Я до неї. Як виявилося, заковтнула язика. Я витягнув його. Зробив штучне дихання, масаж серця. Дитинча спочатку здригнулося, а потім заплакало. Катя, так звати дівчинку, живе зараз у Дрогобичі, народила доньку.
Мабуть, саме в такі моменти Петро Іванович відчував особливу гордість про те, що його праця сільського медика справді потрібна односельцям. Для багатьох із них він був справжнім янголом-охоронцем не тільки їхнього здоров’я, а й навіть життя.

Був у його житті період, коли він вступав до Харківського сільськогосподарського інституту на заочне відділення.
— Добиратися туди було не з руки, та й хіба то знання, отримані заочно? — говорить чоловік.
Пліч-о-пліч із героєм цієї розповіді не одне десятиліття йшла вірний помічник, порадник, чудова господиня – Софія Трохимівна, яка працювала санітаркою в фельдшерсько-акушерському пункті. Але три роки тому обірвалося нитка її життя. Про дружину в чоловіка найкращі спогади.
Подружжя виростило двох прекрасних дітей — дочку Ольгу та сина Григорія, які мають своїх дітей. Є вже в Петра Івановича й правнуки — Артемко і Полінка. І треба тільки почути, з якою теплотою дідусь говорить про наймолодших членів своєї родини.
У Єлизаветці про Петра Івановича жартома кажуть, що він і швець, і жнець. Адже, крім того, що він заві­дував ФАПом, чоловік може полагодити і годинника, і швейну машинку, і зваркою володіє. Має у господарстві токарний і свердлильний верстати. Ще донедавна був у Петра Івановича трактор, але, каже він, роки беруть своє, тому продав.
Служіння людям, клятва Гіппократа – то, на моє глибоке переконання, для Петра Івановича Шамардака не просто слова, а зміст усього його життя. Кожен день, проведений на посаді сільського фельдшера, інакше, як подвигом, я б не назвав.

Василь Ходзіцький

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x