Відкритість судової системи – один із головних аспектів судової реформи, впровадження якої вже давно на часі в Україні. Як ці засади втілюються на Черкащині та з якими проблема в щоденній роботі доводиться стикатися місцевим судам, мали змогу дізнатися журналісти, побувавши в трьох районних судах Черкащини: Монастирищенському, Манькіському та Уманському міськрайонному. Прес-тур організували Апеляційний суд Черкаської області спільно з Творчим центром ТЦК за підтримки Агентства США з Міжнародного розвитку (USAID).

Першим вдалося поспілкуватися з головою Монастирищенського районного суду Миколою Бурлакою. Він запевняє, що суди готові бути відкритішими, активніше співпрацювати з засобами масової інформації.
– Але прагнемо, щоб інформацію про нашу діяльність висвітлювали об’єктивно, – відзначає Микола Бурлака. – Статистика й численні опитування свідчать, що громадяни, які навіть ніколи не були в суді, ставляться з недовірою до судочинної системи. А все тому, що інформаційний простір заповнений негативною інформацією.
А от голова Уманського міськрайонного суду Юлія Мазуренко обурюється, що про роботу всієї системи судять за кількома гучними справами, які розглядалися в столичних судах.

– Натомість тут працюють звичайні люди, які добросовісно ставляться до своєї роботи, – відзначає Юлія Мазуренко. – До суду звертаються, шукаючи справедливості. І наше завдання в рамках чинного законодавства допомогти громадянам відстояти права.
Уже протягом кількох років в Уманському міськрайонному суді швидкість розгляду справ страждає від неукомплектованого штату. Замість 15 суддів тут працює лише 8.
– У чотирьох суддів закінчилися повноваження, нині вони чекають на рішення Верховної Ради щодо продовження терміну, – відзначає голова Уманського міськрайонного суду Юлія Мазуренко.
Серед тих, хто опинився у такому невизначено становищі й суддя-спікер Уманського міжміського суду Юрій Мельничук. Уже протягом року він не розглядає справ.

– Дехто з моїх колег протягом двох із половиною років чекають на рішення Верховної Ради. На роботу ходимо, та виконувати своїх прямих обов’язків не маємо права, – говорить Юрій Володимирович. – В Україні таких судей більше тисячі. І кожному держава в повному обсязі виплачує заробітну платню.
Страждають від неукомплектованості штату й у Маньківському районному суді, де замість 4 судів ось вже протягом п’яти років працює лише 3.
– Попри всі складнощі, намагаємося працювати таким чином, щоб недосконалість системи ніяким чином не впливала на якість розгляду справ, – зауважує голова суду Віктор Маренюк. – Шкода, що в суспільстві панує упереджене ставлення до третьої гілки влади. Ці стереотипи неодмінно потрібно змінювати, тож ми відкриті до співпраці й діалогу.

Світлана Лазоренко