Її покликання – робити людям добро

Її покликання – робити людям добро

Більше 40 років пропрацювала в медицині Лідія Іванівна Бабич із Петропавлівки Городищенського району. Нині вона на заслуженому відпочинку, радіє успіхам правнучок Лізочки та Ангеліночки, але в селі про неї говорять тільки добрими, теплими словами. Кажуть, що не було, а мабуть, і не буде такого фельдшера, як вона. Потрібно було зробити багато добрих справ, щоб заслужити таку шану, повагу й авторитет. Як говорить головний лікар Городищенського районного територіального медичного об’єднання Василь Кравченко, Лідія Іванівна – це медик від Бога.

Народилася Лідія у сім’ї вчителів – Івана Гнатовича та Параски Павлівни Демиденків. Батьки віддавали всю свою ласку й турботу своїй єдиній донечці. Навчили її любити людей, своє село, рідний край, творити добро. Ліду з дитинства приваблювала професія медика. Граючись із ляльками, яких шила сама, вона їх іще й лікувала. Тому після закінчення Петропавлівської семирічної школи пішла здобувати улюблену професію у Городищенське медичне училище за спеціальністю «фельдшер-акушер». Коли закінчила навчання в училищі, її направили працювати в Буду-Орловецьку. Та дівчину манило рідне село – найкраще у світі, де пройшло дитинство, де жили батьки й де вона себе відчувала найпотрібнішою. На той час (це був 1960 рік) звільнилося місце в Петропавлівській сільській медичній установі й Ліда з радістю перейшла працювати в рідне село. А в селі вже були пологовий будинок і амбулаторія. І будучи ще незаміжньою – симпатичній, тендітній дівчині доводилося приймати пологи в старших за неї жінок села. У дощ, хуртовину, спеку, у будь-яку годину дня й ночі Лідія Іванівна завжди поспішала прийти на допомогу хворій людині. Дороги на той час у селі були ґрунтові, у негоду вони перетворювалися у непрохідне місиво. Траплялися випадки, коли кіньми з підводою неможливо було проїхати. Тоді Ліда, взявши сумку з медикаментами, йшла пішки в усі куточки села – туди, де була потрібна її допомога. Не одна пара взуття була зіпсована на тих дорогах, але вона ніколи не скаржилася. Бувало, прийде додому пізно, а тут виклик – хвора дитина. І Ліда Іванівна, не роздумуючи, біжить на допомогу, хоч сама ще не нагрілася і не поїла. Вона любить людей, і вони за її доброту відповідають вдячністю.

Із 1973 року Лідію Іванівну призначили завідувачем сільського фельдшерсько-акушерського пункту, де вона пропрацювала до 2005 року. Сільський ФАП, який очолювала Лідія Іванівна, завжди в районі був вищої та першої категорії акредитації. За високі показники в роботі Лідію Іванівну Бабич нагороджували грамотами не тільки районними і обласними, а й Грамотою Міністерства охорони здоров’я України. Коли вийшла на пенсію, дуже шкодували односельчани, що Лідія Іванівна за станом здоров’я вже не буде працювати у ФАПі. Але й зараз до неї звертаються за порадою, і вона кожному намагається допомогти. Жінка має активну громадянську позицію: була секретарем комсомольського осередку села, брала активну участь у художній самодіяльності, неодноразово земляки її обирали депутатом сільської ради, членом виконавчого комітету. І нині пані Лідія є секретарем ради ветеранської організації і не стоїть осторонь від всіх заходів, які відбуваються у Петропавлівці. Лідія Іванівна – чудова господиня і майстриня. Вона дуже любить вишивати гладдю, особливо квіти. Відтворює на полотні красу рідного краю. Уся її оселя рясніє вишивками. Навіть у важку хвилину вона вміє жартувати, а свій оптимізм і любов до життя, до всього красивого, що оточує нас, вселяє в тих, хто поруч. Мабуть, тому її вишивки відрізняються світлим і радісним настроєм.

Будучи завжди активною в роботі й громадському житті, вона є хорошою дружиною для свого чоловіка Олексія Васильовича Бабича, з яким вони прожили більше 50 років, народили і виростили двох прекрасних дітей, синів – Віктора і Юрія. Лідія Іванівна – привітна, добра, щира жінка, яку щиро поважають односельці.
Володимир Чос, м. Городище

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x