Михайло Чередніченко: До професії лікаря має бути поклик душі

Михайло Чередніченко: До професії лікаря має бути поклик душі

Уже більше 35 років лікар урологічного відділення обласної лікарні Михайло Чередніченко зцілює людей, а часто навіть рятує їм життя. За десятки років роботи Михайло Петрович набув багато цінного досвіду, має добру репутацію у професійному колі та отримав безліч щирих слів подяки від пацієнтів.

Михайло Петрович Чередніченко народився в Іваново, згодом переїхав з батьками до Черкас. Після завершення навчання в Одеському медичному інституті разом із дружиною-педіатром був направлений на роботу у 1979 році в Катеринопільську районну лікарню.

Через три роки почав працювати у Другій міській поліклініці, у той же час проводив операції в обласній лікарні. А з 1983 року і дотепер Михайло Петрович – уролог обласної лікарні. Має двох дітей і онуку. Син – підполковник, донька – перекладач і автор публіцистичних статей.

Цікаво, що Михайло Петрович – перший лікар у родині. Батько його працював на машинобудівному заводі, а мама – на заводі хімічного волокна.

Від спорту до медицини

Важко уявити, що заслужений лікар України, відомий в області уролог, у юності готувався до кар’єри спортсмена: навчався у спортивному інтернаті й виступав на республіканських футбольних змаганнях. Однак раптова травма зруйнувала мрії юного Михайла про професійний спорт.

Коли я зіткнувся з проблемами зі здоров’ям, я зрозумів, наскільки важливо вміти допомогти собі і близьким, – пригадує Михайло Петрович. – Почав цікавитися, як покращити своє здоров’я, а коли захворів на рак мій батько, шукав шляхи, як покращити його стан. Тоді я зібрав багато важливої інформації, яку згодом використовував, працюючи лікарем.

Попри те, що Михайло Петрович обрав кар’єру медика, а не футболіста, він іде по життю активно і наполегливо, як і належить справжньому спортсмену. Свого часу грав у республіканській студентській збірній з футболу й отримував за це немалу зарплату. Зараз виступає у складі ветеранських спортивних команд, катається на велосипеді, охоче грає в рухливі ігри з онучкою.

Найцінніше – можливість допомогти

Активний Михайло Петрович і на роботі: комунікабельний та небайдужий, підтримує хороші стосунки з колегами і встигає приділити увагу всім своїм пацієнтам. Окрім того, сприяє покращенню роботи своєї і урологічного відділення, в якому працює: освоює нові знання і методики, працює з новітньою технікою. За його участі лікарня отримала обладнання для дистанційного виведення каменів із нирок, тобто без операційного втручання.

Михайло Петрович любить свою справу і не шкодує, що доля привела його в медицину. Можливість допо­могти людям, часто навіть врятувати чиєсь життя – те, що дає йому наснагу до роботи.

– Цієї весни мій перший тренер, людина, яка багатьох відомих спортсменів підтримала ділом і порадою, Рудольф Козинков відсвяткував 80-ліття, а я був серед гостей його свята. Близько 17 років тому я зробив йому серйозну онкологічну операцію, яка минула вдало. Приємно усвідомлювати, що людина живе стільки років завдяки мені. Приємно бачити його щасливе обличчя і щасливе обличчя його друзів та родини, які його вітали у той день, – ділиться почуттями Михайло Чередніченко.

З вірою і патріотизмом

Михайло Петрович має кілька вишиванок, у яких постійно ходить на роботу. Твердо заявляє: «Це – моя громадянська позиція». Переконаний, що головне – не те, якою мовою говорить людина, а те, що вона несе у світ:

– Я російськомовний, бо так мене виховали, однак вишиванкою я показую, що я – українець. Помічав, що дехто з пацієнтів ставиться до такого мого образу з повагою.
Окрім патріотичних переконань, важливе місце у життя лікаря займає релігійний світогляд. Михайло Петрович ходить до церкви, постує і шанує релігійні свята.

Заслужений лікар України переконаний, що хороший цілитель повинен мати до своєї справи душевний потяг.

– Зараз багато медиків скаржаться, що маленькі зарплати. Але ж ніхто нікого не примушує іти працювати лікарем. Найцінніше у нашій роботі – подяка людей. Ми живемо в дуже жорстокому світі. Якщо ще й медицина буде тиснути на людей морально, буде зовсім погано, – роздумує вголос Михайло Петрович.

Олеся Безпалова

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x