Газета «Новий Дзвін» та сайт «Вісті Черкащини» опитали журналістів, посадовців, бізнесменів та митців і визначили найкращих наречених. До уваги брали зовнішність, ерудицію та популярність. У підсумку сформували рейтинг найкращих женихів Катеринопільщини та наречених Тальнівщини.
Анна Горбач, 20 років
Навчається у Національному медичному університеті імені Олександра Богомольця. Закінчила 3-й курс і зараз насолоджується відпочинком у рідному Тальному. Батько – підприємець, мама – лікар-бактеріолог.
«У вільний час намагаюся читати. Це книги медичного характеру, бо постійно потрібно вдосконалювати свої знання. На художню літературу часу залишається мало. Пару годин перед сном. Надаю перевагу сучасній художній літературі, прозі, фантастиці, романам. Одні з улюблених авторів: Фенні Флегг («Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка») та Оскар Уайльд («Портрет Доріана Грея»).
Аня захоплюється всім потроху. Під настрій. Один час їй може подобатися займатися музикою, через деякий час – в’язанням, чи вишиванням. А потім їзда на велосипеді. Дуже любить подорожувати.
«Минулого літа в мене була нагода побувати у Лондоні та Парижі. Розповісти про красу цих міст двома словами не вийде, тому розкажу при нагоді. Особливо сподобалась Англія».
Та, де б не була, а вдома найкраще. Затишно і спокійно. Таку ж гармонію мріє створити і у себе. Поки її серце вільне.
«Ідеал чоловіка… Кожна дівчина, чи жінка має власне трактування. Але особисто для мене, то в «ідеального» чоловіка мають бути присутні такі якості: мужність, рішучість, вихованість. Щоб вмів вислухати і підтримати. Мав почуття гумору. Зовні високий, не худорлявий, і не «качок», темне волосся й очі, красиві руки, посмішка. Найбільше у чоловіках дратує неохайність, невихованість, невміння визнавати власні помилки. Зради пробачити не змогла б».
У кохання з першого погляду не вірить.
«Ти ж не знаєш людину, яка вона, а тебе приваблює тільки її зовнішність. Можливо, у когось і було кохання з першого погляду і жили вони довго і щасливо (сміється). Але це напевно одиниці. У мене такого ще не було. Тільки симпатія. Як на мене, щоб закохатися в людину потрібно взнати її, якби вивчати її поступово. Закохуєшся поступово: в очі… в увагу, у ставлення. Начебто потрошки випиваєш якогось еліксиру і п’янієш від нього…»
Для Ані байдуже, які достатки у родини хлопця. Головне, щоб у нього були усі якості «ідеального» чоловіка. Та щоби він мав ціль у житті, а не сидів у батьків на шиї. Майбутній чоловік має бути господарем у родині. Але й жінка повинна займати дуже важливу ланку в цьому господарстві.
«А ось інтереси у кожного мають бути свої. Звичайно, у межах розумного, бо, що занадто, те не здраво. Комусь подобається подивитися футбол, комусь почитати книгу, а комусь просто лягти спати. Я інколи з братами полюбляю подивитися футбол. Коли гра насичена, то й цікаво вболівати», – сміється.
Коли поруч буде надійне чоловіче плече, сподівається, тоді зможе побороти два найбільших своїх страхи – павуків і висоту.
Ірина Драч, 28 років, Тальне
Ірина родом із села Мошурів. Зараз проживає у Тальному. Житлом її забезпечила Тальнівська центральна районна лікарня, де вона працює вже три роки. Закінчила Одеський національний медичний університет за спеціальністю «лікар-інфекціоніст». Машини не має. Вважає, що водій з неї був би поганий.
Сильну стать оцінює не за зовнішністю, а за чеснотами:
«У чоловіках ціную почуття гумору, розум, доброту і чесність. Думаю, що довіра у відносинах повинна займати одне з основних місць».
Зараз зустрічається з хлопцем, стосунки намагаються будувати саме за таким принципом.
Допускає, що могла б обрати собі нареченого із небагатої сім’ї, щобільше – у шкільні роки навіть була закохана у такого. На переконання Ірини, «Заробляти потрібно разом».
Відпочинок дозволяє собі рідко:
«Я багато працюю, часу на захоплення зазвичай бракує. Останнім часом подобається експериментувати з випічкою, роблю торти, тістечка, хоч сама солодкого їм небагато».
Готувати не любить. Вважає, що куховарити повинен той, хто першим прийшов з роботи.
За кордоном не була і переїхати кудись на проживання не погодилася б, бо не дуже любить щось кардинально змінювати у житті.
До футболу ставиться виважено:
«Футбол буду дивитись разом із чоловіком. Маю тата і брата – футбольних вболівальників, та й сама колись витримала кілька тренувань з футболу у жіночій команді».
Вважає, що повна сім’я – це, коли в ній є тато, мама і двоє дітей.
З першого погляду, на думку дівчини, можлива тільки симпатія:
«У кохання з першого погляду я не вірю. Думаю, спочатку виникає симпатія та зацікавленість, а любов приходить згодом».
Зради не пробачить. З чоловічих недоліків її найбільше дратують брехливість, безвідповідальність та байдужість. Каже, що чоловік повинен вважати себе головою родини:
«Чоловік має думати, що він головний у сім’ї, але тільки так думати…», – сміється.
Каріна Коваленко, 19 років
У цьому році закінчила Тальнівський будівельно-економічний коледж і поступила на третій курс Черкаського державного технологічного університету.
Батько – тренер, майстер спорту з вільної боротьби, мама працює за кордоном.
Каріна щороку їздить у Німеччину до мами. Для зручності вдосконалює знання із німецької мови.
«Мрію відвідати ще багато країн, але жити хочу в Україні. У мене тут гарний будинок, в який батьки вклали багато праці. Дуже ціную це місце, де народилась і виросла. Не хочу проміняти його на зйомне житло за кордоном», – розповідає.
Каже, що любить домашніх тварин. Особливо – свого чорного кота Шварца.
«Ідеал чоловіка? Ніколи вимог до чоловіків не ставила. Знала лише, що він має бути спортсменом. Так батько з дитинства вчив. Наразі у мене є хлопець – Андрій. Зустрічаємось майже три роки. Полюбила не за фінанси, а за гарне ставлення. Сім\’я в Андрія зі звичайними статками. Мама виховує його і братика».
Каріна каже, що у них з Андрієм проблем у ставленні до спорту нема. Можуть разом і в спортзал піти, і подивитись футбольний матч.
«У вільний час не займаюсь однією справою. Можу і з друзями зустрітися, і дивитись улюблені передачі по ТВ, і спілкуватись у соцмережах, або ж бігати крос наодинці. Читати люблю філософію, психологію. Інколи під настрій читаю романи».
Дівчина образ терпіти не буде. Зрада для неї – це не лише поняття невірності, а й коли чоловік «поставить іншу вище в духовному плані».
Переконана, у чоловікові має бути дух воїна і гідна поведінка. Щоб у жодному разі не дозволяв собі принижувати жінку. Тоді буде взаємоповага і гармонія.
«З коханим можна гори звернути», – стверджує.
«Головне, бути щасливою і випромінювати позитивну енергію, – каже Каріна. – Не хочеться забігати наперед, але в майбутньому своєму щасливому шлюбі бачу мінімум двох дітей», – посміхається.
Галина Мегей, 27 років, Тальне
Донька засновника сільгосппідприємства «Лідер» Олександра Мегея. Проживає з батьками, власного автомобіля немає, але водійські права є. Закінчила Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальностями «економіка підприємства» та «технологія виробництва продукції тваринництва». Працює у приватному підприємстві «Лідер», яке заснували її батьки.
Зовнішність обранця для Галини не має особливого значення:
«Головне, щоб це була впевнена в собі людина, уміла добиватися того, чого хоче, щоб був цілеспрямований і розумний».
Коло інтересів у Галини дуже широке:
«Люблю займатися спортом, насамперед, біг, йога, стретчинг; на вихідних їжджу в Київ, де провожу свій вільний час, зустрічаючись з друзями. Дуже люблю подорожувати: була в Австрії, Німеччині, Голландії, Чехії, Угорщині, Польщі. Багато їздила Україною, адже у нас також безліч красивих і цікавих місць! Надзвичайно люблю Карпати!»
На особисте часу немає: «На особисте життя часу не вистачає, оскільки постійно намагаюся вдосконалюватися професійно: відвідую різні тренінги, семінари, конференції, підтягую англійську мову».
Хобі чоловіка сприйме нормально: «Якщо він захоплюватиметься футболом, то я намагатимусь спокійно поставитись до його численних переглядів футбольних матчів, адже кожен має право на якісь захоплення».
Не вірить у кохання з першого погляду:
«Не можна закохатися в людину, про яку зовсім нічого не знаєш. Зазвичай, відразу подобається красива зовнішність, а це лише симпатія, а не кохання».
Галина вважає, що головним у сім\’ї повинен бути чоловік, який має захищати та забезпечувати свою родину.
Інна Скус, Тальне, 27 років
Закінчила Вінницький медичний університет. Працює сімейним лікарем у Тальнівській центральній районній лікарні. Живе з батьками.
«Ідеал чоловіка? Добрий, хороший, щоб був головою сім’ї. Взагалі, чоловік повинен бути чоловіком. Він має вносити романтику в наші стосунки, робити перші кроки, бути рішучим, щедрим. Люблю оптимістів. Бажано, щоб був приємної зовнішності, вищим від мене. Не зловживав спиртним».
Інна надає велике значення дружбі:
«У мене багато друзів, тож я зрозумію і навіть підтримаю, якщо і в мого обранця буде велика чоловіча компанія, якісь свої інтереси. Головне, щоби залишався вірним».
Рукоприкладства не пробачить: «Якщо підняв на жінку руку – це вже не чоловік. Можу і здачі дати. Медики взагалі небезпечні люди», – сміється.
Бідність Інна не вважає недоліком, на противагу від ліні:
«Думаю, що я б змогла спілкуватися з хлопцем, який не має особливого достатку. Важливо тільки, щоб він не був лінивим, щоб працював над собою, прагнув до чогось, ставив перед собою цілі та досягав їх. А я, звичайно, його підтримаю».
Любить пізнавати нове: «Страшенно люблю подорожувати. Їздити на ставок, на риболовлю. Залишились незабутні враження про український Крим, Одесу, Буки, Тернопіль, Львів, Ужгород. Закохана в рідну Україну, ціную українські звичаї, народні традиції та мальовничу природу\”.
Інна пропагує здоровий спосіб життя: «Узимку люблю моржувати на ставку. Це підвищує імунітет, дає великий заряд енергії, свіжості на весь день. Потім зігрітися, випити трав’яного чаю з ромашкою й медом… Усе це створює неперевершені емоції! Як лікар я пропагую здоровий спосіб життя й хотіла б, щоб мій обранець теж якоюсь мірою поділяв мої погляди та захоплення».
Книги читає переважно з медицини:
«З музики віддаю перевагу року, фільми дивлюсь українські та закордонні, російських не дивлюсь принципово. Люблю слухати рок».
Вірить не в любов, а в іскру з першого погляду:
«Не знаю, чи це вже любов, але, думаю, іскра має проскочити відразу, з першого погляду. Це можна відчути тільки серцем».
Вікторія Сухонос, 22 роки
Тальнівчанка. Закінчила Київський політехнічний інститут за спеціальністю переклад. Вільно володіє німецькою та англійською мовами. Коли випадає вільна хвилина, приїжджає додому в Тальне. Мама – учителька дитячої музичної школи.
Вікторія майже рік працює у столичній ІТ-компанії «Jooble». Каже там професійний ріст і багато хлопців (сміється).
У хлопцеві насамперед хоче бачити перспективу. Її «ідеал» має чітко розуміти, чого хоче від життя. Стверджує, таких одразу видно: вони впевнені у своїх словах, швидко самореалізуються і, звичайно, знають собі ціну. Для неї важливо, щоб «ідеал» мав почуття гумору.
«Ну не можу я спілкуватись з нудними хлопцями, якими б розумними вони не здавалися. А от коли ми на одній хвилі, коли відчувається легкість у спілкуванні, коли можна бути з ним самим собою – от це ідеально. Взагалі, головне, щоб наші погляди на життя та пріоритети на майбутнє співпали. Тоді нам точно по дорозі».
Поважає хлопців із небагатих родин, які у порівняно молодому віці досягають грандіозних вершин. Вони звикли розраховувати тільки на себе. Тому, на відміну від розпещених маминих синочків, знають ціну грошам.
Має захоплення – постійно вчитись чомусь новому, різносторонньо розвиватись. Каже, ноутбука вистачає на роботі. Телевізор не дивиться. А от читати полюбляє. Особливо класиків. Останнім часом захопилась детективами. Вони дуже розвивають логіку. Радить почитати Джеймса Чейза. А ще любить активний відпочинок компанією. І музику.
«Обожнюю гру на фортепіано. Взагалі вважаю, що клавішні найзворушливіші з усіх музичних інструментів. Нещодавно пообіцяла собі, що знайду час і для цього.
Сидіти на місці – це не для Віки. Полюбляє мандрівки. Уже побувала у декількох країнах.
«Мрію, щоби ми з моїм майбутнім чоловіком могли подорожувати разом. Найбагатші люди – ті, що найбільше бачили. Але жити хочу однозначно в Україні, тут мої близькі, тут я відчуваю себе захищеною. Хоч що би там мені не розказували про Європу, я знаю одне – добре жити можна скрізь, тому що своє життя ми облаштовуємо самі. Щасливою нас робить не країна, а ті, хто поряд».
Обіцяє до захоплень майбутнього нареченого ставитись поблажливо. Каже, теж може захотіти одного суботнього вечора поспівати з дівчатами в караоке (посміхається).
«І навряд, чи покличу його. Взагалі, думаю, що кожен повинен мати свій простір. Це нормально. Відпочивати порізну теж корисно. Знову ж таки, все в міру».
Цікавлюся, чи пробачила б зраду коханого? «Скажу так: у російській мові для слова «зрада» є два відповідники: «измена» и «предательство». Перше може ще й пробачу, а друге – ніколи, бо тут йдеться про свідомий вибір людини на все життя».
Дівчина мріє про велику сім’ю. Велика сім’я – це міцна підтримка і опора.
«Я росла сама в сім’ї, через що маю дещо егоїстичний характер. Тому дітей хочу щонайменше двох\”. Завжди заздрила подругам, у яких були брати чи сестри».
До вибору нареченого ставиться серйозно. Вірить у симпатію, іскру, потяг, захоплення з першого погляду. У що завгодно, але не в кохання. Вважає любов приходить з часом, «коли ми пізнаємо людину, а не просто бачимо красиві очі».
«Нерішучі хлопці – це взагалі не мій варіант. Хоч мої подруги часто кажуть, що я занадто категорична. Але в цьому вся я. Сама ніколи не роблю перших кроків. Завжди довіряю цю роль хлопцеві. І якщо ніяких знаків немає – він, найімовірнше, герой не мого роману».
Дотримується принципу: «Чоловік – голова, а жінка – шия».
«Найбільших висот чоловіки досягають заради жінок, для жінок і дякуючи підтримці жінок. Тому нам, дівчатам, не слід недооцінювати свою роль. Я просто хочу, щоб мій майбутній чоловік давав мені найголовніше – спокій і впевненість. Сім’я – це взаємодія двох. А господарем у домі має бути гармонія і взаєморозуміння».
Дар\’я Царенко, 18 років
Випускниця Тальнівського будівельно-економічного коледжу. Живе з батьками в Гордашівці. Мама працює вихователькою дитячого садка, батько – сільський голова.
Цього року отримала іменну стипендію Володимира Мовчана в номінації «Мистецький талант коледжу».
Під час навчання перемогла у Всеукраїнському фестивалі колективів художньої творчості аграрних вищих навчальних закладів «Софіївські зорі» та конкурсі патріотичної пісні «В ім\’я Батьківщини».
«Мені подобається і вишивати, і у волейбол грати. Але найбільше обожнюю співати. Займаюсь вокалом з раннього дитинства. Постійно брала участь у районних, всеукраїнських конкурсах. Неодноразово здобувала перемогу. Звісно для того, щоб добитись такого успіху, потрачено багато сил і часу, але зараз це невід’ємна частина мого життя і я не уявляю його без співу».
Коли випадає вільна хвилина, то між телебаченням і книгою, вибирає… ноутбук. Там все є. Але це все не замінить живого спілкування.
Даша не вірить в кохання з першого погляду. «Це просто захоплення зовнішністю людини. Кохання з’являється з часом, коли узнаєш почуття, вподобання, думки, людини».
Їй не подобаються самовпевнені егоїсти. Мріє про високого, чорнявого, простого симпатичного хлопця, легкого у спілкуванні. Чесного і відкритого. Веселого і некорисливого. Щоб у його характері все було в міру. Який знає, чого хоче досягнути у житті.
Гроші його родини – це неголовне. Їх можна заробити. Тим паче, коли є підтримка коханої людини.
«Усі колись починали з нуля. Якщо люди щасливі разом, їх точно не хвилює, скільки грошей у кишені».
Переконана: чоловік повинен бути головним у сім’ї, а жінка має в усьому допомагати, радити і підтримувати. Але влада чоловіка не повинна бути деспотичною. При прийнятті важливих для сім’ї рішень, він має рахуватися із думкою усіх членів родини.
«Мене ще ніхто не зраджував. Сподіваюся і не зрадить. Тому навіть не можу уявити, як би я реагувала на таке. Але, думаю, могла б пробачити лише один раз, якби дуже сильно кохала».
Даша любить подорожувати. Була в Данії. Але жити хоче в мирній Україні. Упевнена, так і буде.
Юрій Григор’єв, Катеринопіль, 20 років
Навчається в ЧНУ імені Богдана Хмельницького на історичному факультеті, керівник обласного осередку НВР «Правий сектор Черкащина».
Мама – вчителька початкових класів, батько – таксист.
Юрій вважає, що його майбутня дружина має бути християнкою, повинна вміти гарно готувати і любити свою родину. Бажано, щоб вона прагнула до самовдосконалення й була творчою особистістю, щоб уміла зрозуміти й підтримати чоловіка:
«Саме такою є моя Сніжана. Дівчина, з якою я зустрічаюсь і збираюсь одружитись. Вона гарно малює й пише чудові вірші, підтримує мене в моїй політичній діяльності й у моїх планах».
Для Юрія ніколи не було пріоритетним мати багату наречену, оскільки, з його погляду, \”основне багатство жінки у її душі\”.
Жінка, вважає він, «однозначно має працювати, але робити тільки жіночу роботу». І додає: «Якщо жінка виконує роботу чоловіка, це, на жаль, проблема людства».
Про захоплення розповідає широко:
«З дитинства захоплююсь спортом, а саме – футболом. У юному віці почав цікавитись політикою та ідеологічними впливами на громадян, напевно це і вплинуло на те, що тривалий час відповідав за відділ пропаганди та агітації у обласному \”Правому секторі\”. Відпочиваю не часто, але коли можу відвідую Холодний Яр, Софіївку або ж Буцький каньйон. Проте впевнено вважаю, що найкраще можна відпочити з сім’єю та з дівчиною. Слухаю різноманітну музику, але перевагу віддаю українській».
Чоловіка вважає гарантом сімейного благополуччя:
«Головним у сім’ї має бути чоловік. Вікова практика показує позитивний результат такого розподілу ролей, насамперед ─ у вихованні дітей. Звичайно ж, забезпечувати родину повинен теж чоловік, оскільки він при одруженні бере на себе відповідальність тримати сім’ю на всіх рівнях».
Зраду не вибачить, вважає, що це є «порушенням всіх сімейних норм». Ніколи не вирішував конфлікти із протилежною статтю за допомогою сили і не збирається цього робити.
Планує мати двох дітей.
«Що стосується кількості дітей, то це все залежить від економічного становища держави та родини, було б добре мати двох дітей, але на все Божа воля».
Про відпочинок тільки мріє і розраховує на розуміння нареченої:
«Цього року дуже хотів би поїхати із Сніжаною у Карпати, проте маю дуже багато справ і обов’язків у організації. Сподіваюсь уникнути можливих через це конфліктів. Якщо ж і буде суперечка, то першим зроблю крок, щоб помиритися. Хочеться не сваритися, оскільки ми вже тривалий час зустрічаємося і маємо серйозні стосунки».
Каже, що з ремонтом оселі впорається:
«Життя саме навчило певній господарській справі, тому при потребі можу відремонтувати дім».
Найбільше боїться змій.
Вважає, що має дуже складний характер, оскільки у цьому світі шукає справедливість. «А чи вона існує?» ─ філософськи запитує хлопець.
Артем Кравець, Катеринопіль, 21 рік
Навчається в Одеському екологічному університеті на 5-му курсі. Зараз проживає в Одесі. Житло винаймає. Працює системним адміністратором.
Мама – лікар-анестезіолог у райлікарні.
«Моя обраниця має бути охайною, красивою, доглянутою, добре вихованою, без шкідливих звичок, щоб смачно готувала, бажано, щоб була з вищою освітою, доброю, ніжною, але з характером, щоб була трохи «з перцем».
Захоплюється спортом, легкою та важкою атлетикою, любить дивитись фільми історичного та спортивного спрямування. Відпочивати любить на березі озера або річки у компанії друзів. Небайдужий до риболовлі.
«Головним у сім’ї має бути чоловік, але при вирішенні важливих питань (купівля квартири, народження дитини) варто прислухатися також до думки обраниці» – каже Артем.
Вважає, що «фінансове забезпечення родини – справа чоловіча, однак, добре, коли й дружина бере в цьому посильну участь».
Планує проживати у місті (Одесі або Львові), а в Катеринопіль приїжджати у відпустку та на відпочинок.
Зраду не простив би. Вдарити жінку не зміг би за жодних обставин. Мріє мати двох дітей: спершу – хлопчика, потім дівчинку.
«З бідною нареченою я б міг одружитися, це не має принципового значення, думаю, підтримував би її в міру сил і можливостей», – каже хлопець.
Відпочивати більше не планує:
«У цьому році я вже відпочивав і на морі, і вдома, в Катеринополі, більше планів на відпочинок немає».
Алкоголем не зловживає: «До алкоголю ставлюсь позитивно, але не зловживаю. Запої та загули – не про мене. Інколи, не часто, вживаю спиртне в компанії друзів».
Вважає, що при конфлікті миритись повинен іти той, хто винен. Серйозні стосунки були, але не склалися через несумісність характерів.
«З жіночих слабкостей з обережністю поставився б до шопінгоманії, інші, думаю, якось стерплю».
Допускає шлюб з дівчиною-іноземкою: «Я міг би одружитись з іноземкою, навіть згоден на переїзд, але, бажано, в морську країну – Туреччину, Єгипет, Бразилію».
«Я дуже запальний, але як швидко дратуюся, так само швидко й заспокоююсь. Зла не тримаю».
Максим Магар, Катеринопіль, 17 років
Вчиться в Черкаському політехнічному технікумі на другому курсі. Тато – продавець у магазині, учасник АТО, мама – хірургічна медсестра.
Ідеал жінки – добра, з чорними очима, брюнетка, низького зросту, вірна, обов’язково віруюча, православна.
Віддає перевагу відпочинку на природі: «Страшенно люблю рибалити, відпочивати на ставку або озері, читати пригодницькі книжки.
Чоловік – голова родини: «Головним у сім’ї має бути чоловік, адже на його плечах лежить відповідальність за добробут і благополуччя усіх».
Вважає, що жінка може працювати «для себе», але його обраниця краще б займалася тільки домом та дітьми.
Жити планує в Катеринополі. Міг би одружитися з незаможною нареченою:
«Матеріальне становище не має значення, основне, щоб любили одне одного».
У цьому році збирається відпочивати на морі, де саме поки що не знає. Спиртного не вживає взагалі. Дуже рідко може скуштувати трохи вина.
Вважає, що миритись закохані повинні поспішати обоє: «При сварці найкраще, коли обоє йдуть назустріч один одному.
Робота по дому його не лякає, любить лагодити та ремонтувати. Каже, що йому це цікаво. Жінці простив би усе, крім зради.
Боїться змій.
Сергій Письмак, Катеринопіль, 23 роки
Працює на заводі \”Азот\”. Зараз мешкає Черкасах. Житло винаймає. Освіта вища, закінчив Черкаський державний технологічний університет. Мама – домогосподарка, батько – далекобійник. Машини не має, але незабаром збирається придбати. Купівля квартири теж входить до його першочергових завдань.
«Ідеал жінки – красива, розумна, вірна, хазяйновита, щоб уміла й любила готувати, добра, щира, неегоїстична, щоб могла підтримати в складну хвилину. А я буду для неї здобувачем, захисником, буду її забезпечувати та оберігати. У мене великі плани. Вважаю, що маю гарні перспективи».
Сергій каже, що жінка не повинна працювати:
«Якщо їй подобається робота, то нехай працює, а якщо хоче займатися домом та дітьми, то я її в цьому підтримаю».
Може прислухатися до бажань нареченої:
«Головним у сім’ї (як гарант) повинен бути чоловік, за ним – останнє слово. Але я готовий прислухатися до думки дружини».
Сергій би не допустив, щоб жінка виснажувала себе на городі:
«Це дуже важкий труд, якщо у нас буде город, то на ньому працюватиму в основному я, кохана може мені тільки посильно допомагати. А взагалі я не планую мати городів. Я б не дозволив своїй обраниці важко працювати».
Мріє про двох дітей, хлопчика й дівчинку. До жіночих слабкостей ставиться толерантно:
«Якщо любить тварин, то я її підтримаю, бо я їх і сам люблю. Звичайно, одна справа мати 5 котів у приватному будинку, а інша – у квартирі. Сподіваюсь, що моя дружина цю різницю розумітиме теж. Солодке нехай їсть, але, бажано, щоб не зловживала, бо це погано відобразиться на фігурі»
Грає у футбол, волейбол, баскетбол. Коли навчався в університеті у Сумах, зайняв перше місце у вікторині \”Що? Де? Коли?\” Захоплюється книжками з психології. Планує відпочити на морі або в Карпатах. Нічні клуби відвідував, але зараз вони його не приваблюють.
Коханій міг би подарувати \”все у межах можливого\”. Допускає, що міг би одружитися з бідною, бо вважає, що вона була б не такою егоїстичною, як деякі багаті дівчата: «Я б їй допомагав і підтримував її в усьому».
До алкоголю байдужий. Жінки б ніколи не вдарив. Каже, що при конфлікті першим повинен миритися той, хто винен:
«Але я готовий іти на компроміс. Спільну мову я можу знайти з будь-ким».
Дівчата подобаються переважно слов’янської зовнішності.
Сергій Пікало, Ступичне, 32 роки
Живе з матір’ю-пенсіонеркою. Збирає кошти на власне житло. Зарплата від 4 до 7 тисяч гривень. Працює трактористом.
«Мрію про дівчину середнього зросту, з карими очима, гарненьку, добру, щиру, вірну\”.
Вважає, що головою сім’ї повинен бути чоловік.
«Моя жінка на роботу ходити не буде. Досить з неї і хатньої роботи та по господарству. Головне, щоб варила їсти! Якщо боїться доїти корову, то я і сам подою. Не біда!»
«Ми ж леді шукаємо, а не доярку!» – підказує односелець Володя. Сергій погоджується.
Любить слухати український шансон. Алкоголь вживає тільки на свята в гарній компанії і то дуже мало.
Видно, що друзі дуже за нього вболівають, переконували нас, що Сергій – гордість не тільки їхнього села, але й нації: добрий, працьовитий, чесний.
При конфлікті з дружиною готовий першим зробити крок назустріч: «Для мене це не проблема. Я завжди першим іду миритися».
До грошей ставиться легко:
«Якби жінка розтринькала багато грошей, то нічого б не сказав. Хай тратить, як хоче. Гроші – це полова. Любить солодке? Хай їсть на здоров’я! Обожнює тварин? Та ради Бога, хай колекціонує, як хоче. А от зради б я не пробачив».
Був одружений, має трирічного сина, але з першою сім’єю майже не спілкується через позицію жінчиної родини.
На слабку стать руку ніколи не підіймав і не підніме.
Більше всього на світі боїться їжаків:
«Ні жаб, ні мишей, ні гадюк – нічого не боюся, а їжака, як побачу: все! Страх, як боюсь, не знаю чого» (Сміється).
Денис Шевчук, 23 роки, Тальне
Працює пожежником, живе з батьками. Мама ─ кондитер, тато (вітчим) – фермер. Закінчив Тальнівський будівельно-економічний коледж, рік служив у армії у пожежній роті.
«Ідеал дівчини? Брюнетка, синьоока, нижча від мене, щоб була слухняна й красива. Але не красивіша, ніж я. Щоб не зловживала алкоголем і не курила».
Наразі зустрічається з Юлією Остроушко, планує одружитись. Дівчина працює фармацевтом.
Футболом займається з третього класу. Зараз грає за ФК «Новоселиця» (на районному рівні) та ФК «Наша ряба» (на обласному рівні).
«Головою сім’ї має бути жінка. Я так звик. У нас мама все вирішує. До того ж, жінка краще знає, що для сім’ї першочергове, а що може зачекати\”, каже Денис.
У фінансовому аспекті виступає за рівноправність:
«Фінансове забезпечення – 50 на 50. Обоє з подружжя повинні дбати про родину».
Денис вважає, що після конфлікту перший крок до примирення повинна робити дівчина.
Відпочивати любить з друзями на природі, на березі річки або озера.
Надзвичайно любить Тальне, де й збирається жити з сім’єю.
Попередні відносини розривалися через зраду обраниць. Тому особливого значення Денис у взаєминах надає вірності.
Вдарити жінку він би не міг. Уміє готувати (салат, яєчню, макарони по-флотськи), а також робити ремонт.
З іноземкою шлюбу не уявляє :
«Українські дівчата найкращі! З росіянкою не одружусь ніколи в житті!»
До алкоголю байдужий, п’є тільки зрідка пиво.
Улюблений футболіст – Кріштіану Роналду. Захоплюється його грою, технікою.
Вважає себе не одним із кращих наречених, а – найкращим!
Віктор Латанський, Катеринопіль, 21 рік
Працює у Польщі на будівництві. Проживає з батьками. Мама – прибиральниця, тато (Дмитро Мірауца) – депутат сільради, голова Спілки учасників АТО Катеринопільщини.
«Головне в дівчині – душа. Не обов’язково, щоб була красунею, обов’язково – щоб була вірною. Основа стосунків – це взаєморозуміння».
Мав лише одні серйозні стосунки, розійшлись через несумісність характерів.
«У моїх планах на майбутнє стати приватним підприємцем. Планую започаткувати у нашій місцевості переробку вторинної сировини (сміття, пластику тощо)».
Має власну машину та водійські права, любить керувати.
Вищу освіту Віктор вважає пережитком минулого: «Який толк із цих дипломів, якщо гідної роботи за спеціальністю потім все рівно немає?
Хобі у Віктора – виноробство, але своєю продукцією він не зловживає.
«Захоплююсь виноробством, роблю різні настоянки (малинівки, тернівки), але до алкоголю ставлюсь спокійно. Горілки взагалі не вживаю. Спортом займаюсь виключно для себе».
Жити планує в Катеринополі.
Вважає, що жінка працювати не повинна, а фінансове забезпечення – чоловіча справа: «Дружина повинна оберігати тепло в сім’ї, формувати затишок, бути вірним другом і порадницею».
Олег ШАТАЙЛО, Тетяна ІВАШКЕВИЧ
