Процес децентралізації на Черкащині триває уже другий рік, проте добровільно і досі об’єдналися лише 3 громади (Білозірська, Мокрокалигірська та Єрківська). Згідно перспективного плану, затвердженого Кабінетом Міністрів України, кількість об’єднаних громад має зрости до 44-рьох. Проте більшість населених пунктів поки-що зайняли «вичікувальну» позицію, не здійснюючи рішучих дій по приєднанню до сусідів. Що чекає в фінансовому плані уже об’єднані громади та тих, хто в перспективі має «укрупнитися» добровільно-примусово, кореспондентам «Нової Доби» розповіла директор департаменту фінансової політики Черкаської міської ради Наталія Джуган.
– До реформи бюджет розподілявся умовно на два кошики: державний та місцеві. Останніх ми мали понад 12 тисяч. Місцеві бюджети у свою чергу розподілялися ще на 4 категорії, серед яких: бюджет Автономної Республіки Крим, районні бюджети, обласні бюджети, а також бюджети місцевого самоврядування, один із яких – бюджет міста Черкаси. До речі, загалом бюджетів місцевого самоврядування нараховувалося понад одинадцять з половиною тисяч. Після реформи ситуація має дещо спроститися, оскільки відтепер видатки розподіляються лише за рівнями: перший – державний бюджет, другий – бюджети міст республіканського та обласного значення, районні та, що дуже важливо, бюджети територіальних об’єднаних громад. До третього рівня зараховуємо бюджети сіл, селищ та міст районного значення і до четвертого – бюджети АРК та обласні бюджети, – зауважує Наталія Джуган.
Щоб зберегти баланс між доходами (податки та збори, а також субвенції з державного і обласного бюджетів) та видатками (на власні та делеговані повноваження) минулоріч було змінено перелік доходів бюджетів міст обласного значення.
– У бюджеті-2014 ми мали два джерела наповнення: закріплені та власні доходи. До перших належали податок на доходи фізичних осіб (75%) та державне мито. До другого: плата за землю, податок на прибуток підприємств комунальної власності (більшість із яких є збитковими, до того ж, держава боргує місцевим підприємствам близько 150 мільйонів гривень відшкодування пільг і субсидій), частина чистого прибутку, місцеві податки і збори, адміністративні штрафи, плата за оренду комунального майна та інші надходження. Водночас у бюджеті 2015-2016 років перелік податків дещо змінився. У вигляді «цукерки» об’єднані громади отримали в місцеві бюджети 60% податку на доходи фізичних осіб, податок на роздрібну реалізацію підакцизних товарів (алкогольні та тютюнові вироби, нафтопродукти, біодизель та скраплений газ), єдиний податок, податок на майно. Лишили також місцеві збори, податок на прибуток підприємств комунальної власності, частину чистого прибутку та державне мито. Але в будь-якій бочці меду є ложка дьогтю. Оскільки, за підсумками минулого року кошти, зібрані як податок від продажу підакцизних товарів зменшилися на 15%. Частина цих прибутків просто «перейшла в тінь», – прокоментувала Наталія Джуган.
Освіта й медицина – «левова частка» бюджету?
З 2015 року згідно чинного законодавства були введені нові види трансфертів (коштів, які безоплатно і безповоротно передаються від одного бюджету до іншого). Ними стали базова (кошти надаються з державного бюджету місцевим для вирівнювання платоспроможності території) або реверсна (кошти навпаки з місцевих бюджетів передаються до державного) дотація, освітня, медична та соціальна субвенції, а також субвенція на підготовку робтіничих кадрів (про кризу з фінансуванням професійно-технічних училищ «Нова Доба» писала раніше. Цікаво, що базову або реверсну дотацію, а також освітню та медичну субвенцію отримають об’єднані громади з кількістю населення понад 5 тисяч осіб. Проте, на думку самих представників громад, цих грошей катастрофічно не вистачатиме.
– Освітня субвенція не покриває видатки на харчування школярів молодшої школи та й коштів із медичної субвенції вистачає не на всі потреби, – коментує Наталія Джуган.
У той же час заступник міського голови м. Тальне Лариса Дімітрова переконана, що виплата заробітної плати вчителям та лікарям забиратиме «левову частку» дохідної частини бюджетів новостворених громад.
– Зараз формуються громади, які дійсно спроможні і вони забирають ресурс у району. А що ж тоді робити неспроможним громадам, які сформуються пізніше?
Начальник відділу планування, обліку і звітності, головний бухгалтер Корсунь-Шевченківської міської ради Валентина Шевчук переконана, що корсунська громада може лишитися як громада, але зникнути як район, розчинившись… у звенигородській.
– У нас уже немає ні поліції, ні прокуратури, ні податкової – все це у Звенигородці і про те нас навіть ніхто не запитав. Звісно, реформа треба, оскільки нині районна рада і адміністрація дублюють повноваження один одного. Але ж ніхто і досі не знає, чи буде на Корсунщині 2-3 громади, чи одна. І найгірше, що долю цих громад по-суті визначають керівники РДА, які після об’єднання позбудуться своїх посад і в якісному проведенні процесу об’єднання ніяк не зацікавлені, – прокоментувала Валентина Шевчук.
Перспективний план – не догма?
Незважаючи на методичні вимоги перспективного плану об’єднання громад, згідно якого повноцінна громада має бути від 5-ти до 30-ти тисяч, а транспортна доступність до найближчого центру надання адмінпослуг – 30 кілометрів, деякі громади планують об’єднуватися … в межах району. Така ситуація, зокрема, нині в Чигиринському районі. Як зауважує виконавчий директор РВ Асоціації міст України Світлана Крамар, перспективний план найближчим часом буде змінений відповідно до побажань і зауважень представників територіальний об’єднаних громад, а потім за відкоригований варіант проголосують депутати обласної ради.
– Сільські голови думають про те, що «добровільне об’єднання» – це означає – хочеш об’єднуєшся, а хочеш – ні. Насправді це не так. «Добровільне» – це можливість обрати кращого партнера. Тих, хто буде чекати занадто довго, в результаті все одно об’єднають. Але права вибору у них уже не буде.
Ірина Коваль
