Правдива першовереснева історія, або Чому другокласниця Настя не потрапила на свято

Перше вересня – день знань, день сподівань і мрій. Хлопчики і дівчатка в яскравих вишиванках, з букетами в руках ідуть до школи. Поряд звичайно горді батьки і розчулені бабусі. Теж урочисті і з букетами. Від школи вже долинають щемливі звуки шкільного вальсу. Як запрошення для дітей, і як ностальгія для дорослих. Адже ще трішки і навчальні заклади відчинять свої двері для дітлахів, і вперед до знань! Така собі ідеальна картинка.
Але ось дівчинка років семи, що сидить на лавочці, махаючи ніжками і спостерігаючи за цім всім дійством. Вона якось зовсім не вписується в красиву картинку. Адже одягнута в звичайну сукенку і в звичайні стоптані мокасини – ніби вона просто вийшла погуляти, а тут таке – всі несподівано зібралися і пішли до школи.
Її помічали. Важко не помітити дитячі очі, які спостерігають за святом, на яке чомусь не запросили. Її питали, чому вона не йде до школи, адже людям притаманна цікавість. Вона відповідала, що просто мама не купила їй форму. Люди зітхали і йшли далі. Напевно в думках вони починали сварити владу, яка довела людей до таких злиднів, що у батьків немає можливості купити дитині одяг. А може вони гнівилися на недолугу маму, яка не придумала щось, аби дитя хоч якось пішло на Першовересневе свято. Якось так. Чесно кажучи, я теж подумала майже те саме, і пішла собі, як інші. Чомусь не задумавшись, звідки те дитя прийшло, чому сиділо саме біля мого під’їзду. Думки про владу і недолугу маму витіснили всі інші.
Пообіді – телефонний дзвінок з невідомого номера. Я була в шоці, адже телефонувала родичка, Наталія, тої дівчинки. Це виявилося вже згодом. А спочатку вона розповіла, що мій телефон їй дали спільні знайомі-собачники, і ми навіть з нею періодично зустрічаємось коли вигулюємо своїх домашніх улюбленців. Вона просила про допомогу, адже вірить в здатність ЗМІ рухати непідйомні справи. А щодо маленької бідосі, яка залишилася 1 вересня без свята – то ціла історія. Виявилося, що дівчинку звати Настя і вона не ходить до школи з другої половини січня цього року. Причина – мама-алкоголічка, якій абсолютно байдуже де і чим займається її дитя. Далі Наталія розповіла наступне.

Черкаська загально-освітня школа №24, де так би мовити «навчається» дитина, піднімала питання щодо довготривалої відсутності дівчинки після зимових канікул. Представники навчального закладу намагалися відвідати Настю на дому, але результатів це не дало. За словами Наталії, кмітлива мама вирішила питання, надавши в школу фіктивну довідку від лікаря, що дитина хворіє. На цьому питання було закрите.
В червні родичка Наталія пішла до директора ЗОШ №24 з проханням про його сприяння в тому, аби в наступному навчальному році дитина таки пішла до школи. Директор щось собі записав, пообіцяв розглянути ситуацію і допомогти. Далі. На початку серпня тітка звернулася в поліцію, до дільничного інспектора. Розповіла про специфічну ситуацію в родині дівчинки, яка потребує допомоги. Дільничний повідомив, що дітьми не займається і направив жінку до Кримінальної комісії у справах неповнолітніх при Соснівському районному відділі поліції. В комісії у справах неповнолітніх жінка написала заяву і пояснення, була заведена справа і обіцяно розібратися. Відповідальним щодо цієї страви призначено, як ви думаєте кого? – не повірите! – дільничного інспектора, який казав, що дітьми не займається. Через деякий час справа закривається, адже «в ході перевірки було здійснено неодноразові виїзди за вказаною адресою, проте громадянка така-то була відсутня, а тому опитування останньої не представилося можливим». Все, питання на цей раз знову закрите. Але дитина так само лишається на вулиці.

Наталка не залишає маленьку напризволяще, тричі на день вона годує її, пере дитячі речі, періодично влаштовує банні дні. Щоправда забрати дівчинку не має можливості ‒ за її, Наталчиними, словами, так вже складаються сімейні обставини. Але вона щиро бажає дівчинці добра і мріє влаштувати її в дитячий будинок, аби з часом Настю вдочерили достойні люди. На сьогодні ж, за словами Наталії, дитина живе в жахливих умовах: мама так само пиячить і не звертає на доньку жодної уваги. Крім того останнім часом Настя почала її цуратися, адже мама розповіла, що та хоче віддати маленьку в інтернат, аби згодом її удочерили і відправили на органи. Коротше – маячня якась. Тож дитя зараз харчується де прийдеться, у подруг і у сусідів. А ще за словами останніх, дівчинка виходить ввечері на двір і довго сидить на лавочці, адже не в змозі споглядати неподобства, які влаштовує мама із своїми друзями по чарці.

Вчора, коли дитина не пішла до школи, Наталія звернулася у Черкаську міську службу в справах захисту дітей. Їй пообіцяли під час наступного рейду заїхати по вказаній адресі. Я зі свого боку вирішила зателефонувати добрій знайомій в Черкаський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді начальнику відділу організаційно-правової та кадрової роботи Людмилі Поні. Пояснивши їй ситуацію з Настею, отримала роз’яснення щодо роботи соціальних служб. Виходить так, що головне їхнє завдання ‒ зберегти сім’ю і дитину в сім’ї. Для цього ведеться соціальний супровід родини, і консультування. До крайньої міри – вилучення дитини з родини, вдаються лише коли здійснено весь комплекс соціальних послуг, або коли є загроза життю та здоров’ю дитини. «Якщо люди бачать такі випадки, ‒ наголошує пані Людмила, ‒ вони мають обов’язково повідомляти соціальні служби». Виходить помилка пані Наталії, що вона відразу не звернулася до соціальних служб. Але ж зверталася вона до школи, і в нашу нову славнозвісну поліцію теж зверталася… Як так сталося, що перервався ланцюжок взаємодії між державними установами і дитя вісім місяців тиняється на вулиці? Як так сталося, що день у день семирічна дівчинка має сама шукати де поїсти? Як так сталося, що майже кожного дня вона є свідком хмільних вечірок і розпутного неподобства її мами із співмешканцями? Як так сталося?
Агов, дорослі дяді і тьоті, що за своїми функційними обов’язками мають допомагати таким от нещасним дівчаткам і хлопчикам! Зрозуміло, що у вас є справи набагато важливіші, але посприяйте будь ласка щоб другокласниця Настя нарешті отримала гідні умови проживання і таки пішла до школи.
Ось така першовереснева історія. Правдива. Ім’я дівчинки і номер школи вказую з дозволу пані Наталії.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x