Хамство inclusive: возіть свої чашки і не довіряйте банкам

За окремими щасливими винятками хамство inclusive практично в усіх сферах українського сервісу. І фраза про те, що «клієнт завжди» правий у вітчизняній сфері обслуговування має вигляд скоріше насмішки, ніж правила.
У черговий раз переконалася у цьому в Южному Одеської області, куди їздила цими вихідними на семінар. У місцевій «заводській» столовій (мається на увазі Одеський припортовий) було чисто, смачно й дешево. Але всі плюси з лихвою компенсувалися обслуговуванням. Консьєржкою, яка кричала на нас з приводу і без приводу, виганяючи з холу, оскільки столова працювала по півтори години вранці, в обід і увечері, і «строїла», як піонерів, незважаючи на те, що більшість учасників уже давно перетнули межу навіть студентського віку. Кухарями, які мали б радіти організованій групі, що з’явилась уже після завершення туристичного сезону (крім нас у столовій обідало всього з десяток людей). Касиру, яка виходила із себе, коли її просили порахувати всі порції, а розрахувати в кінці.

«Це ж їхні клієнти, їхні гроші!» – дивувалася я щоразу. Але, коли люди працюють на ставку, мабуть діє принцип – «как бы не работать, лишь бы не работать».
Наступна порція хамства чекала нас в улюбленій «Укрзалізниці». Треба сказати, що їхала я з Сергієм Слиньком, який уже в печінках сидить багатьом працівникам залізниці просто за те, що завжди вимагає дотримання власних прав. От і тут він всього-на-всього попросив у провідниці стакан із підстаканником замість чаю по 6 гривень (хоч в офіційних документах «Укрзалізниця» повідомляє, що він має бути не дорожче як 3,50). Бо ми хотіли свого, нормального чаю. І що тут почалося! Провідниця скандалила доти, доки Сергій не витягнув телефон і не почав її знімати. А потім залетіла до мене в купе зі словами:

– Чого Ваш чоловік мене знімає?
– Я не її чоловік, – поспішив мені на виручку Слинько і тут запала мертва тиша.
– А хто?
Вибачте, зараз дістану свою чадру, паспорт і довідку від гінеколога. У потязі ж лише з чоловіком можна їздити…
Стакани ми все ж таки отримали. Як і скандал, коли їх повертали. Потім Сергій пішов до начальника поїзда писати скаргу. І тут, як не дивно, отримав книгу скарг і пропозицій без усіляких проблем. Разом із інформацією про те, що провідниця – його однокласниця, їде вперше, і він сам від неї не в захваті. Але хіба ж скандал це обов’язкова складова виконання такого простого прохання пасажира? Тим більше, якщо це його законне право?
А вдома мене чекав ще один сюрприз. Тепер уже від приватної установи, та ще й від банку, який начебто має боротися за клієнта. Пам’ятаєте кілька місяців тому ми разом з дизайнером «Нової Доби» виграли всеукраїнський конкурс з протидії сімейного насилля? Призові кошти йшли аж із Страсбурга, кілька місяців. Але на картку мені так і не потрапили. Коли я пішла у відділення «А-банку» виясняти, куди ж вони поділися мені… знов нахамили. Поки операціоніста годину з’ясовувала, чому гроші з рахунку не потрапили на картку, керівник відділення, замість того, щоб вибачитися за неякісно надану послугу, вирішив «поприкалуватися», звинувачуючи мене у зв’язках з терористами та припускаючи, що «не все в цій справі чисто і яка це у мене зарплата, що я не пішла знімати гроші в той же день».

Того дня ситуація з грошима не прояснилася. Наступного, після мого дзвінка я дізналася, що відбувся збій і комп’ютерники вирішують проблему. Замість доби заявка обробляється вже тиждень. Ясна річ, що жодного разу мені ніхто не зателефонував, дівчини, що працювала в цьому напрямку за дивним збігом обставин уже два дні немає на роботі, а керівник відділення щоразу «передзвонить, якщо не забуде».
І от сиджу я в квартирі, де вже місяць немає гарячої води і періодично пропадає холодна, і маю непереборне бажання зібрати речі та поїхати світ за очі.
До нормального сервісу в цій країні доживуть хіба що мої внуки. І то не факт.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x