Потрібно дякувати людям, які змушують вас відчувати себе некомфортно. Вони ж, підвищуючи власну значимість для самих себе, витягують вас із зони комфорту. Чи то професійної, чи то особистої. Зона комфорту – то зло. А люди, що врізаються щупальцями у шкіру і викликають нестримний мандраж чи бажання розпрощаися з ними назавжди – безцінний рушій! Ваш, насамперед.

У зоні \”К\” вмирають мрії, знання, уміння. І люди, які на перший погляд ніби знущаються з вас, насправді роблять величезну послугу: вони виштовхують вас на вищий рівень. Це не чарівний копняк від Всесвіту, ні. Такі люди – лише інструмент вашого розкитку. І ставитися до них потрібно відповідно – як до інструменту.

Ви можете не любити голки, скальпелі і зажими, але без цих приладь життєво важливі операції не провести. І лише від нас залежить, ми розпізнаємо цей інструмент, без оперативного втручання якого неможливий подальший розвиток, чи залишимося тихенько гнити у тому затишному куточку, який ви собі турботливо будували протягом останнього часу.