Про роль військового капеланства в українському суспільстві, завдання на фронті та волю до життя сьогодні у прес-центрі «Нової Доби» розповів отець Андрій Зелінський. Він цього дня завітав до нашого міста із презентацією своєї нової книги «На ріках вавилонських», інформує власний кореспондент «Нової Доби».
Андрій Зелінський – священик Української Греко-Католицької Церкви, член чернечого згромадження «Товариство Ісуса», відомий військовий капелан, член Ініціативної групи та Наглядової ради Української Академії Лідерства (УАЛ), викладач Київської Трьохсвятительської духовної семінарії.
– Людина має відчувати життя із його найпрекраснішими моментами і, відповідно, має вміти страждати. Це різноманіття палітри людських почуттів, – розповідає о. Андрій Зелінський. – Нині в Україні присутнє таке явище, як комунікаційна дисфункція. Тобто ми формуємо суспільство вдаваності, де всі усе вдають, а не живуть по-справжньому. Тому потрібно рухатися, прагнути до життя, інакше нічого не вийде.
Із настанням активних бойових дій отець Андрій регулярно виїжджає у місця АТО на досить тривалий період, проводить свої служіння, як військовий капелан. Він вважає, що найперше завдання військового капелана – бути поруч, аби «прихилити до військового саме небо».
– Військовий капелан повинен не дати солдату втратити контакт зі своєю людяністю, – говорить Андрій Зелінський. – Важливо підтримувати у ньому волю до життя, бо без неї усе може виявитися даремним.
У письменницькому арсеналі отця Андрія дві книги – «Соняхи» та «На ріках вавилонських». Основний меседж першої книги «Соняхи»: лише любов здатна на перемогу, і лише людина, яка любить, може йти на війну. Це вміння ділитися собою, аби утвердити у собі іншого, впевнений письменник. Із цього випливають і три ознаки любові, яка здатна на перемогу. Це любов: щира, щедра та до кінця вірна.
А вже у другій книзі «На ріках вавилонських» він втілив наступний меседж: через справжню любов можна повернутися і до справжнього себе. За словами отця Андрія, «Ріки вавилонські» – це порівняння із досвідом туги за собою справжнім. До прикладу, як євреї бродили 40 років у пошуках землі обітованої, у пошуках себе. А тому існують три шляхи повернення із тих «рік вавилонських»:
1. Усвідомити себе, тобто віра в себе;
2. Усвідомлення потреби в іншому, в ближньому. Віра в іншого
3. Усвідомити спільну мету. Віра у спільну мрію.
Бажання писати існувало у отця Андрія завжди, однак бракувало часу. Нині письменник вважає це інструментом спілкування із суспільством. Наразі о. Андрій пише вже третю книгу у форматі казки, в якій вкладено усю мудрість від побаченого і пережитого. Дуже сподівається написати її так, щоб прості істини були зрозумілі різним категоріям читачів.
Цього дня відомий військовий капелан ще відвідає місцеве телебачення, проведе зустріч зі студентами ЧНУ ім. Б. Хмельницького, презентує свій твір у навчальному центрі підготовки спеціалістів прикордонної служби «Оршанець», а також розповість містянам про книгу в Черкаському обласному художньому музеї. Зустріч у музеї призначено на 18-00.
– Українському суспільству потрібно йти і творити майбутнє. Запалити молодь цим бажанням жити, – резюмував отець Андрій.
Захід організовувала МГО «Книжковий Маестро», за підтримки Комісії військового капеланства, Української Греко-Католицької Церкви (Черкаси), видавництва «Свічадо», газети-сайту «Нова доба», філії НТКУ «Черкаська регіональна дирекція».
