Новина із категорії: Володимир Чос, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Світлій пам’яті Володимира Петренка

Світлій пам’яті Володимира Петренка
Володимир Чос, RSS
Дата: 16-11-2016, 19:05.
Сумна звістка надійшла 15 листопада з Канева. Зупинилося полум’яне серце справжнього українця, незламного борця за українську державу, одного з засновників Народного руху України на Черкащині Володимира Івановича Петренка. Упродовж усього свого життя він боровся за українську національну ідею.

Володимир Петренко народився 1 травня 1938 року в інтелігентній родині свідомих українців. Як активістку ОУН, у 1942 року гітлерівці закатували його матір. З поверненням червоних з меншим братом мусив утікати від загрози потрапити до дитячого будинку (в москалі), заблукав і опинився у чужій родині, з якою опісля поріднився. Після семирічки пішов працювати на металургійний завод у Дніпропетровську. Вечірньою та заочною формою навчання закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, Харківський політехнічний, Черкаський педагогічний, Київський університет ім. Т.Г. Шевченка, аспірантуру. Написав дисертацію, пережив нагляд спецслужб, обшуки й переслідування 1960-80 років – звинувачували у націоналізмі.
Своїх патріотичних поглядів ніколи не приховував. Ще коли у 1957-61 роках служив на Балтійському флоті, передплачував українську пресу, яку читали й інші матроси-українці. Коли наказали для учбового плацу намалювати щити з правилами морського статуту, виконав їх у синьо-жовтих кольорах. У травні 1963 року на громовідводі електропідстанції будівництва Канівської ГЕС Володимир Петренко підняв синьо-жовтий прапор. А в енергогосподарстві Дніпробуду, де працював старшим електриком, запровадив у діловодстві українську мову, виконав рідною мовою написи й запобіжні плакати. Йому оголосили сувору догану по комсомольській лінії, яку не отримав, позаяк комсомольцем не був. Він вважав, що Україну потрібно вибудовувати довкола себе!

Йому пропонували посаду директора Канівського заповідника «Тарасова Гора» та інші вигідні місця. Єдина умова – вступити до компартії. Рішуче відмовився. Натомість у 1988 році вступив до Української Гельсінської спілки. Створив та очолював Канівську міськрайонну організацію НРУ. Брав участь в організації й проведенні установочного з’їзду НРУ, ланцюга Єдності та безлічі інших акцій, що сприяли поставі незалежної України. Редактор і видавець незалежних газет «Гомін» і «Канівський вісник». Вдома на ксероксі видрукував безліч листівок, книг та самвидавівських газет для різних районів Черкащини. У 1990 році Володимира Івановича обирали депутатом Канівської міської ради. У 1999 році разом з однодумцями спорудили у Каневі перший в Україні і світі пам’ятник В’ячеславу Чорноволу, з яким був знайомий з 1963 року. Володимир Петренко був нагороджений орденом «За заслуги перед українським народом» ІІ ступеня (2006 рік). Активний учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. Писав поезії, публіцистику, романи, повісті, наукові дослідження (іноді публікувався). Талановито малював. Але завжди на першому плані була політика – така доба!

Ми були знайомі багато років. Спілкуватися з ним було дуже цікаво і повчально. Він ділився відвертими спогадами про пережите. Дещиця знайшла відображення у моїх газетних публікаціях. Останнім часом Володимир Іванович тяжко хворів. З ним завжди була поряд його вірна родина. Місяць тому він надіслав мені свою ґрунтовну роботу «Канівська крайова та міськрайонна організації Народного Руху України. Від витоків до сьогодення». Останні його слова були такими: «Успіхів та наснаги Вам в ваших справах! Слава Україні!»
Поховали видатного рухівця у Каневі. Світла йому пам’ять. Нехай почиває з миром.

Теги: черкаси, черкаська область, Володимир Петренко, Канів, засновник Народного руху України

Черкаси наживо

Трійко здорових малюків нещодавно народила черкащанка в обласному перинатальному центрі. Двоє хлопчиків та дівчинка-крихітка зявилися на світ
Антоніо Коррейя закінчив роботу над першим стінописом у Черкасах. За тиждень на тлі школи №15 португалець намалював ластівок, які обминають стовпи.
< >
Без планів на літо ...
Юлія Вовкодав, RSS
Все минеться ...
Анна Крутіхіна, RSS
Прощай ...
Лев Хмельковський, RSS
Люди, як кораблі ...
Ірина Семенова, RSS