У СТОВ ім. Ватутіна, що розташоване в селі Юрківка Звенигородського району, працює близько 130 осіб. Більшість робітників – місцеві жителі. Декому доводиться їхати на роботу з сусідніх сіл. Керівництво товариства забезпечило їм для цього необхідний транспорт.

– Головний напрям роботи нашого господарства – виробництво молока. Окрім того, реалізуємо м\’ясо. Молоко веземо до Білої Церкви, а м\’ясо здаємо заготівельникам. Зараз маємо велике поголів’я великої рогатої худоби – разом із нетелями, телятами, бичками в господарстві нараховується 1 780 голів, – розповідає Віталій Лавриченко, директор СТОВ ім. Ватутіна.
Також тут вирощують зернові й технічні культури: пшеницю, ячмінь, сою, цукровий буряк.

Віталій Лавриченко, який керує господарством уже більше 20 років, розповідає, що, попри економічні труднощі, на підприємстві вдалося зберегти тваринництво, яке є досить затратною галуззю.
– Багато господарств зараз працюють так: засіяв землю, зібрав – і можна відпочити. А нам треба щодня працювати: годувати худобу, доїти корів. Звозити для цього людей. Останнім часом нам інколи бракує робітників – доярок, механізаторів, сторожів, – розповідає директор СТОВ.
У планах підприємства – збільшити поголів’я корів до однієї тисячі. У 2015 році збудували новий корівник на 300 голів, у який уже наступного літа планують заселити худобу.

Підприємство не стоїть осторонь життя місцевої громади. СТОВ ім. Ватутіна взяло на себе зобов\’язання з ремонту дороги до села, на що було витрачено 700 тисяч гривень, а ще безкоштовно постачає молоко в дитячий садок, надає матеріальну допомогу на проведення місцевих свят і концертів.

На господарстві трудяться як молоді працівники, так і «старожили». Кирило Музиченко – найстарший працівник у колективі, працює тут із 1964 року. Починав шофером, але й зараз, попри пенсійний вік, роботу не полишає – обіймає посаду інженера з трудомістких процесів. Чоловік зізнається, що працювати важко, але йому добре вдається знаходити спільну мову з молодшими колегами й чітко налагоджувати процес.

Володимир Шанін 6 років працює у СТОВ ім. Ватутіна оператором машинного доїння. Відповідно до розпорядку, задіяний два дні, а третій – відпочиває. Хоч робота для чоловіка й нетипова, Володимир навчився виконувати її добре.

На підприємстві зізнаються: робота біля худоби не з легких. Однак на умови не нарікають, адже мають де відпочити і привести себе до ладу, тут працюють душові, їдальня. Заробітну плату теж люди мають достойну.