Незвичні факультети здоров’я, бальних танців, йоги поважного віку, комп’ютерної грамоти й навіть театрального мистецтва діють в Університеті ІІІ віку при територіальному центрі соціальної допомоги Соснівського району. Тут на постійній основі займається близько 200 підопічних. Відвідує заклад і Лариса Сергіївна, яка вже 10 років на пенсії.

– За освітою я – інженер, хоча працювала скрізь – життя давало жару (сміється – авт.), а надто в дев’яності роки, – розповідає жінка. – Років п’ять тому дізналася, що в терцентрі проводять уроки здоров’я, заняття лікувальної фізкультури. Вирішила спробувати й не пошкодувала.
Після занять фізкультурою група активних пенсіонерів збирається в спеціальній кімнаті на аромотерапію. П’ючи трав’яний чай, гомонять у дружному колі.
– Відчуваю радість, що можу спілкуватися з цікавими людьми, – додає пані Лариса. – Тут атмосфера приємна і затишна, працівники щирі й усміхнені, душа відпочиває.

«Можу більше, ніж раніше»
Коли в Університеті додалися нові факультет, пані Лариса почала вивчати класичні танці, зокрема танго, й записалася до театрального гуртка.
– Поставили кілька вистав. Першою, прем’єра якої припала на Новий рік, була «Моя прекрасна леді», далі на сцені розповідали про життя «Остапа Бендера». Працюємо над постановками й далі.
Пані Лариса відзначає, що в Центрі знайшла друзів, які завжди з охотою поспішають на заняття.
– Гляньте за вікном, яка погода: і дощ, і холод, і мряка. А ми все одно йдемо. Я тут буваю тричі на тиждень, від самого ранку до вечора. Повертаюся геть, як з роботи.
Лариса Сергіївна говорить, коли в її житті додалося руху й фізичних навантажень, відчула себе краще.
– Звісно, не відразу. Перші позитивні зрушення помітила десь через рік. Трапилося це випадково: виходила з тролейбуса і якось легко зіскочила зі сходинки. Зробила, а тоді злякалася – що ж це така смілива стала? Де ж моя обережність? А потім збагнула, що можу більше, ніж раніше.

«Вивчаємо майже всю класику, танго, фокстрот, джайв»
Чи не половину занять в Університеті проводять волонтери – відвідувачі, які відчули в собі сили й педагогічний хист учити чомусь інших. Ось, приміром, Олександр Ковальчук, який свого часу працював у черкаському хорі й театрі, організував справжнісіньку школу балетного танцю.
– Вивчаємо майже всю класику: танго, фокстрот, ча-ча-ча, самбу, румбу, джайв, – розповідає пан Олександр. – Розучуємо різні танці, а на свята проводимо показові виступи-концерти.
Однією з найталановитіших та найздібніших учениць стала Наталія Миколаївна, яка на заняття прийшла лише в квітні.
– Дуже давно хотіла займатися бальними танцями, але не було можливості. А тепер можу насолодитися музикою і рухами, втілюючи свою мрію в життя, – розповідає пані Наталія, яка вже на пенсії, але ще працює патентним повіреним України.

Постійно заняття відвідують понад 200 осіб
Університет ІІІ віку з’явився в 2012 році. Розпочали з кількох напрямків – психологія, арт-терапія, лікувальна фізкультура. Та щороку тут з’являються нові факультети. Відвідувачів теж спершу було небагато – близько 30. Але інформація ширилася, і охочих долучитися до дружнього кола ставало все більше.
– У місті в людей старшого віку багато вільного часу, особливо взимку. І майже кожному гостро не вистачає спілкування. Адже коли людина перестає ходити на роботу, втрачається певний соціальний зв\’язок. Ніби й сім’я є, родичі, та в оточенні людей можна все одно почуватися вкрай самотнім, – розповідає директор Центру Альона Щербак. – Ми даємо найважливіше – спілкування й навчання.

В Університеті діють такі факультети:
«Танго» – Олександр Ковальчук, волонтер.
«Англійська мова», «Театральний» – Марина Панкратова, волонтер.
«Йога поважного віку» – Наталія Коркішко, інструктор із фізкультури.
«Правова обізнаність» – Таїсія Острівна, юрисконсульт.
«Комп’ютерна грамота» – Марина Фень, соціальний педагог; Надія Вороніна, волонтер.
«Сучасне мистецтво» – Світлана Пушкаренко, волонтер.
«Факультет здоров’я» – Ірина Гудминська, сестра медична.
«Я і мій внутрішній світ» – Ганна Скорик, волонтер.