Новина із категорії: Лев Хмельковський, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Коли насправді буває ювілей

Коли насправді буває ювілей
Лев Хмельковський, RSS
Дата: 5-12-2016, 14:42.
Сьогодні я пропоную дещо незвичну тему для розмови, а саме по ювілей. Редагуючи різні тексти про новини, я бачу, що тепер слово ювілей застосовують до будь-яких річниць – 10-річний ювілей, 20-річний ювілей. Водночас я знаю, що у Біблії є чітке визначення, що таке ювілей. Варто про це поговорити. Загалом тепер є дуже багато нових слів запозичених або вигаданих, які не властиві нормальній мові. Замість виконати чи здійснити вживають реалізувати. Не кажуть, що футболіст забив м’яча у ворота супротивника, а реалізував пенальті. На війні ворог не стріляє, а гатить або гамселить. Коли когось вбито, то кажуть – знешкоджено або ліквідовано.
Але у світському житті визначення свята як ювілею вже так прижилося, що воно стало звичним. Ось як пише Вікіпедія: Ювілей − це урочисто відзначувана річниця якої-небудь події або діяльності певної особи, існування установи, міста. Як правило обчислюється в круглих і переважно у великих числах.

Прочитаємо з Біблії, що таке ювілей насправді. Книга Левіт, 25: 11-12: «Ювілей – це рік 50-річчя буде для вас, не будете сіяти і не будете жати саморосле колосся, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин, бо це ювілей, святощі будуть для вас».
Давньоєврейське слово «йовель» означало «баранячий ріг», пізніше — «рік свободи». Так називали встановлений пророком Мойсеєм рік, коли продані і віддані під заставу землі поверталися до колишніх власників, раби отримували свободу, прощалися борги боржникам. Цей «рік свободи» наступав кожні 50 років, після семи семиць, тобто після семи семиріч. Число сім у давніх традиціях вважалося священним, а помножене на сім — священним у квадраті, тому рік, наступний за таким поєднанням років мав обов'язково не пройти даром, а бути якимось особливим.
Мені доводилося чути про Книгу ювілеїв, але я не зустрів її у Біблії, тому що ця книга не була включена до канону Біблії. Але вона існує як апокриф, як історичне джерело. Книга Ювілеїв — книга, що переповідає старозавітні книги Буття та Вихід. Повний текст книги знайдений у сорокових роках XIX століття, а до цього часу були відомі тільки короткі уривки. Більшість християнських церков відносить текст книги до апокрифічної літератури.

Отож я читав, що Книга Ювілеїв розповідає історію світу від його створення до передання табличок з Законом Мойсеєві на горі Синай. Розповідь прикрашена різними деталями, які датовані за ювілеями, роками, тижнями і днями. Цей поділ згідно книги було відкрито Мойсеєві на горі Синай і у якому число 7 відіграє визначальну роль. Наприклад «змій спокушує Єву через сім років у другому місяці сімнадцятого дня».
Отже Книга Ювілеїв є вільним переказом біблійних оповідань, що містяться в Книзі Буття і в Книзі Вихід. Автор намагається викласти біблійні події в строго послідовному порядку і вказати точно рік вчинення їх від створення світу. Він визначає період часу від створення світу або від Адама до вступу євреїв в Землю обітовану рівно в 50 ювілеїв, вважаючи при цьому в кожному ювілеї, всупереч Мойсеєвому законові, не 50 років як прийнято у періодах Ювілейного року, а тільки 49 років, тобто рівно сім раз по сім. За цими ювілеями він і розподіляє всі описувані в його книзі події.

Важливу роль у Книзі Ювілеїв відіграють ангели. Згадано 4 групи ангелів: «Ангели природи», «Ангели-хоронителі», «Ангели освячення», «Ангели лику». Книга розповідає про створення ангелів першого дня творення, їх гріховного зв'язку із людськими дочками та винищення так званих нефілімів. У ефіопській редакції книги пояснено, що «ангели» були потомством Сифа, а «люди» — потомством Каїна. За описом Книги Ювілеїв, гебрейська мова була первинною мовою всіх створінь, людей та звірів, проте після зруйнування вавилонської вежі вона відійшла у забуття аж до часу коли Авраам пізнав її від ангелів. Енох був першою людиною, якому було відкрито мистецтво письма і він записав таємниці астрономії, часу та історії світу.
Ось були згадані нефіліми. А хто вони? Нефіліми — це біблійні велетні, діти людських дочок та ангелів, що жили в древні часи. Вони згадуються в перших п’яти книгах Старого завіту (в деяких перекладах під назвою велетні), в неканонічних єврейських і християнських текстах (наприклад в Книзі Еноха). В Пятикнижжі Старого Заповіту написано, що сини Божі (ангели, що стали згодом падшими) були вражені красою жінок і брали їх собі за дружин, що як зрозуміло з Біблії було протиприродно. Від цих шлюбів і народжувались нефіліми. Бог вирішив знищити все живе на землі за гріхи Потопом.

Ось, як про це написано в Книзі Буття 6:4: «За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, — то були силачі, що славні від віку». (Бут. 6:4).
Нефіліми існували і після Потопу — вони згадуються в Книзі Чисел 13:33: «І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах мов та сарана, і такими ми були в їхніх очах». (Чис. 13:33)
Цікаво, що одним з них був Голіаф. Деякі вчені підтримують гіпотезу існування племені високих людей, що жили на території сучасної Палестини та інших частинах світу. Археологічні дослідження нерідко виявляли дуже високих людей, в різних частинах світу, на різних континентах. В міфологіях інших народів світу є докази існування подібних істот. Наприклад напівбоги-напівлюди такі, як Геракл в грецькій міфології мали великий ріст і надзвичайну силу, як і нефіліми. Але повернемось до ювілею.
Настанова про ювілей була дана Мойсеєві від Бога як Закон. Про це сказано у Третій книзі Мойсеєві (Левит, 25:10): «І освятите рік 50-річчя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його — ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться».

Староєврейське слово йовель співзвучне із словом що позначало звук баранячого рогу шофара і до нас дійшло, можливо трансформувавшись, з слова ювіляр, що означало звук шофара, який оголошував цей особливий рік.
Якщо це був Закон, то варто перейтися по його, так би мовити, статтях. Ми вже підкреслили значення ювілею як свята. Далі сказано: «Господь сказав Мойсеєві на Синай-горі: «Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Як прийдете в край, що я вам хочу дати, то нехай земля спочиває свою суботу Господеві. Шість років засіватимеш своє поле і шість років обтинатимеш свій виноградник, і збиратимеш урожай із них. А на сьомий рік буде цілковитий відпочинок для землі, відпочинок на честь Господа; поля твого не засіватимеш і виноградника твого не будеш обтинати. Що само собою після останніх твоїх жнив виросте, не жатимеш, і грон у неповідтинаному твоєму винограднику не збиратимеш, рік цілковитого відпочинку буде для землі. Те, що вродить земля сама під час відпочинку, буде вам на харч, тобі й рабові твоєму, й рабині твоїй, і наймитові твоєму, й комірникові твоєму, що в тебе перебувають, і скотині твоїй, і звірині, що на твоїй землі, увесь урожай піде на харч».
Це ж уся агротехніка того часу. Юдеї в єгипетській неволі не зналися на агротехніці. Вони там довбали камінь і місили глину для цегли. Потім опинилися в пустелі. Я бачив сучасну ізраїльську пустелю. Там усе на поливі і так оброблено, що виглядає як картинка з підручника про землеробство.

На рік ювілею земля теж відпочивала як і люди. При цьому, харчуючись від саморослого, зрівнювалися і заможні, і бідні. Варто сказати, що в сучасній агротехніці є поняття відпочинку для землі як пар. Я свого часу закінчив в Кам’янці-Подільському сільськогосподарський технікум і добре пам’ятаю, що пар може бути чорним, коли нічого не сіється, або зайнятим, коли сіють легку однорічну культуру. То юдеї мали чорний пар.
Далі в Книзі Левіт сказано: «Відлічиш собі сім седмиць років, сім разів по сім років, так що час сімох седмиць років буде тобі сорок дев'ять років, і повелиш сьомого місяця десятого дня місяця сурмити голосно в труби. В день покути повелите сурмити голосно в трубу по всій землі вашій; і вважатимете за святий 50-ий рік, і проголосите волю всім мешканцям краю. То буде ювілей для вас, і кожен повернеться в свою посілість і до роду свого».
Гаслом ювілейного року було проголошення визволення по усій землі, кожен міг повернутися у своє плем’я, в свою сім’ю, далі володіти сімейною власністю. Майно мало бути повернене власникам. Раби з юдеїв – відпущені. Але сказано: «Не будете сіяти, ані збирати того, що само вродиться, і не збиратимете з непрочищеного виноградника». А чи не буде голоду? Написано й про це: «Коли ж спитаєте: Що будемо їсти сьомого року, бо ж ми не будемо сіяти та не збиратимемо врожаю? То я зсилатиму на вас моє благословення в шостому році, щоб зародило на три роки. А як посієте восьмого року, то їстимете ще з старого врожаю аж до дев'ятого року, - поки наступить новий урожай, ще їстимете зо старого».
Далі йдеться про настанови, близькі до Завіту Господа нашого Ісуса Христа: «Якщо ти продаєш що-небудь своєму ближньому чи купуєш у свого ближнього, не кривдіть одне одного. По числу років після ювілею купуватимеш у ближнього твого, а він продаватиме тобі за числом років жнив. Що більше років, то більшу ціну йому поставиш, що менше років, то меншу ціну поставиш, бо число жнив він продає тобі. Нехай ніхто не кривдить ближнього свого, бійся Бога свого, бо я - Господь, Бог ваш».

В розрахунок бралося число років, коли з цієї землі брався урожай. Тобто лічилося число врожаїв, ніби оренда землі, проплачена наперед. До речі, Бог забороняв продавати землю назавжди, бо як Він сказав: «А землі не продаватимете назавжди, бо земля моя. Ви ж приходні й комірники в мене». Щодо ставлення до ближнього, то гординя не мала прояву до бідного, на якому не можна було наживатися. Прикладом мало бути милостиве ставлення Бога до Його народу. Сказано: «Якщо твій брат зубожіє й буде в злиднях у тебе, допоможи йому, наче б він був приходень або комірник, щоб він міг жити при тобі. Не братимеш від нього відсотків, ані лихви, а боятимешся Бога твого, й нехай брат твій живе при тобі. Грошей не позичатимеш йому на відсотки, і не даватимеш йому харчів на лихву».
Далі у Книзі Левіт дано докладне тлумачення усіх майнових взаємин з точку зору ювілею. Мене цікавить проблема рабства. Про це теж написано: «Коли брат твій зубожіє в тебе й продасться тобі, ти не присилуєш його до невільничої праці; нехай буде при тобі як наймит, як комірник, і нехай служить тобі до ювілейного року, а тоді нехай відійде від тебе на волю, сам він і його діти, і нехай повертається до своєї родини, нехай повернеться й до посілости батьків своїх. Щодо раба та рабині тобі до послуг, то в народів, що навколо вас, набувайте собі раба та рабиню». Отже, рабство було дозволене, але раби з чужинців мали відпочинок в суботу, за жорстоке ставлення власникові загрожувало покарання.

Звичай святкувати ювілейні роки та їхню назву християни узяли з Біблії. У ній Бог через пророка Мойсея ще 3500 років тому заповідав своєму народу відзначати ювілеї. Порушення ювілейних років є дуже великим гріхом. Коли тепер відзначають ювілеї у інші річниці, то ми не можемо цього заперечувати, але варто пам’ятати про ті настанови, які були дані на ювілей у Старому Завіті. Божі настанови прощення, любови, рівности. Усі вони відповідають Христовим настановам про любов до Господа і до свого ближнього, тому треба їх дотримуватися. І не тільки на ювілей.





Теги: черкаси, черкаська область, ювілей, відзначення, Лев Хмельковський, блог

Черкаси наживо

Трійко здорових малюків нещодавно народила черкащанка в обласному перинатальному центрі. Двоє хлопчиків та дівчинка-крихітка зявилися на світ
Антоніо Коррейя закінчив роботу над першим стінописом у Черкасах. За тиждень на тлі школи №15 португалець намалював ластівок, які обминають стовпи.
< >
Без планів на літо ...
Юлія Вовкодав, RSS
Все минеться ...
Анна Крутіхіна, RSS
Прощай ...
Лев Хмельковський, RSS
Люди, як кораблі ...
Ірина Семенова, RSS
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o